Андрій Сагайдак відомий на Чернігівщині та за її межами як засновник Природничого центру «Міжрічинська пуща» і гід у дику природу. На екскурсії, зокрема болотами, до пана Андрія зазвичай приїжджає багато людей. А нині він розробив новий маршрут «Вовчі гори», яким охоче проведе любителів скандинавської ходи та хайкінгу – тривалих піших прогулянок.
Пан Андрій розповідає, що новий маршрут скоріше не облаштований, а прокладений. Бо на ньому немає вказівників, інформаційних стендів, маркування чи лавок, які вказували б на те, що це – маршрут для туристів.
«До нас, буває, приїжджають групи, які займаються скандинавською ходою. Тож і хочеться пройтися далеко задля фізичної активності. Маршрут зроблений ніби на три кола, які послідовно торкаються одне одного. Тобто можна пройти три кілометри та повернути назад. А можна пройти більшу відстань, тобто більше коло – 6 кілометрів. Або ще довше коло – 9 кілометрів.
Днями приїздила група з Чернігова – клуб скандинавської ходи. То ми 9-кілометровий маршрут уперше організованою групою пройшли», – зазначає Андрій Сагайдак.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Меблі та декоративні вироби з дерева: творчий доробок чернігівського майстра
Маршрут охрестили «Вовчі гори», але це не пов’язано зі справжніми вовками, а з назвою тієї місцевості, де прокладений маршрут.
«Одна із локацій – це високий місцевий пагорб. А в місцевій традиції всі пагорби називають горами. Хоч насправді він заввишки, можливо, метрів 10. І це якраз і називається «Вовчі гори».
Місцевість цікава, бо там сосновий ліс, пагорб, потім пустище. Пустище – це не справжні луки, а щось подібне до луків, але на піску. Там дуже низенька трава росте, розріджена, подекуди взагалі голий пісок. Розлогі крислаті сосенки розкидані. Така красива місцевість, що нагадує північні пустища.
Частина маршруту проходить паралельно невеликій лісовій річечці. То до цієї річечки теж можна підійти, помилуватися. І поки за маршрутом рухалися, то навіть попри те, що група була доволі шумною, двічі зустріли козуль, оленів. Адже місцевість там така, що люди нечасто ходять, вона обабіч проїжджих доріг. І вирубок там немає. Там просто зараз приємно прогулятися навесні», – розповідає Андрій Сагайдак.
До речі, за словами гіда, цей маршрут більше цікавий саме весною та восени, бо влітку частина маршруту пролягає через доволі густий і змішаний ліс, що біля річки, то зрозуміло, що влітку там будуть комарі. А нині для прогулянок «Вовчими горами» якраз сприятлива пора.
«Нині не сиро, в нас на території межиріччя Дніпра та Десни переважають піщані ґрунти. І на пісках немає ні калюж, ні бруду. То зручно. Болото є поруч із маршрутом, його подекуди видно. Але грязюки немає. І знову ж таки, грязюка буває там, де їздить транспорт. То важливо було знайти дорогу, якою не їздить транспорт, зокрема лісовози, і ніхто особливо не буває. Частину дороги довелося прорубувати, бо пролягала через старі стежки, які заросли. Частково довелося гілки підрізати секатором, щоб прочистити дорогу, щоб гілки не заважали проходу людей. Взагалі така дорога не наїжджена, проте, буває, хтось часом возом проїде», – пояснив Андрій Сагайдак.
Оскільки маршрут не промаркований, то самостійно приїхати і пройтися ним не можна. Люди його просто не знайдуть, бо він трішки плутаний. Більше розраховано на те, щоб супроводжував провідник.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
Фото – Андрій Сагайдак
