Суспільство

Проза та вірші чернігівської журналістки увійшли до збірки, що побачила світ у Берліні

Уже скоро, 3 грудня, в Берліні відбудеться презентація збірки, тексти до якої написали автори-біженці з різних країн. Примітно, що в книжці представлена поезія та проза чернігівської журналістки Надії Куліш, яку війна закинула за кордон, до Берліна.

Надія Куліш розповіла, що книжка створена в межах проєкту PEN Berlin, а тексти до неї написали автори-біженці з Афганістану, Сирії, України й інших країн. І що серед авторів немає росіян.

«Мабуть, з-поміж усіх авторів мого тексту є найбільше. Зокрема я розповідаю про руйнування Чернігова та порівнюю їх із руйнуваннями Берліна, саме житлового фонду в часи Другої світової війни. Мій текст називається «Я ніби вдома».

Також у збірці надруковані мої поезії.

Я тішуся своїми досягненнями. Бо для мене це дуже важливо, бо це перша іноземна ластівка», – в коментарі для ЧЕЛАЙН зазначила Надія Куліш.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чи будуть встановлювати новорічні ялинки в громадах Чернігівщини: коментарі очільників

Авторка також зазначає, що її текст – автобіографічний. Зокрема, вона згадує, як разом із донькою ховалася від обстрілів і бомбардувань у підвалі на колишній вулиці Доценка.

Фото зі сторінки Надії Куліш у Фейсбуці.

«Також я описую, як живу в німецькому будинку, як здружилася з сусідами. І що, ймовірно, раніше німці взагалі не відрізняли українців від росіян. Здружилась із німцями через страх, що прийде війна. Бо коли я жила в Чернігові, мені навіть не було кого попросити, щоб приглянув за дитиною, поки я сходжу по хліб. Бо дитину брати з собою було дуже небезпечно через постійні обстріли. Всі 200 людей у підвалі школи виявилися чужими», – розповідає Надія Куліш.

Книга перекладена рідними мовами всіх авторів. Звісно, що почитати її можна і німецькою.

Далі – вірш Надії Куліш.

***

Праворуч або ліворуч

Вокзал, діти, безкоштовний суп, незліченні іграшки, оголошення, люди в жовтих жилетах.

Мамо, ми тепер будемо жити тут?

Чи тут є батон «Київ» і що говорити, щоб нас зрозуміли?

Усміхнені, добрі очі чужих людей, вагони з болем, горем й війною.

Я б залишила їх на пероні, тільки тягнуться за мною вони.

І плакат: «Проходьте наліво, якщо залишаєтесь у Берліні»,

Тільки відповіді я не знаю донині.

Спілкувалась Ірина Осташко

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ще статті по темі

Добавить комментарий

Back to top button