Велике свято Пасхи позаду. Після Воскресіння Христового віруючі згадують покійних. Роблять це на Радоницю. Особливі поминальні дні ще називають гробками або батьківськими днями. Не всі знають, чого категорично не можна робити й що потрібно зробити обов’язково. Дізнайтеся: що Радоница означає, чому так називається і скільки днів триває? Що таке Красна гірка? Що потрібно нести на Радоницю до церкви?
Історія Радониці й Червоної гірки: чому так називаються?
Радониця відзначається відразу ж після Великодня з давніх часів. Християни святкували Воскресіння Христове. А після світлого пасхального тижня можуть порадіти за своїх рідних та близьких, яких вже немає в живих. Мирянам не варто переживати з приводу їх смерті. Потрібно радіти їх прийдешньому воскресінню.
Етимологія слова «Радониця» досить широка. Одні трактують свято як радісну після Великодня подію. Поминання мертвих пов’язують із радістю та стверджують, що назва пішла від слова «радість». Інші мовознавці впевнені, що слово «Радониця» запозичене у балтійського народу і в перекладі означає «молитва за померлих із плачем та голосінням».
Є ще одна версія: у перекладі з грецької — «рожевий сад, трояндовий кущ». У язичництві весняне свято, пов’язане з поминанням померлих, називали Радаваніцами, могилками, Нав’їм днем або Тризною. Для українських християн найбільш прийнятний перший варіант: «Радониця» отримала свою назву від слова «радість».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Атрошенко розповів про організацію руху в поминальні дні
Як свідчив святитель Іоанн Златоуст, поминальні дні православні відзначали на кладовищах із давніх-давен. Загальноцерковне поминання покійних відзначається після Великодня в певні дні — для всіх регіонів дати різні. Щороку вони змінюються, тому що число святкування Великодня щороку різне.
Решта дат батьківських субот фіксовані. Всього в 2019 році батьківських субот 7. Радониця відзначається в 2019 році 7 травня, у вівторок, на 9-й день після Великодня. Поминальні дні в залежності від регіону випадають на 4, 5, 7, 8, 9 травня.
Красною гіркою прийнято називати першу неділю після Великодня. У 2019 році Фомина неділя (так називають це свято в церковній традиції) відзначається 5 травня. У деяких регіонах Красною гіркою прийнято називати вівторок радоницького тижня. У інших — весь тиждень Красна гірка.
Назва «Красна» пішло від слова «красива». Тут мається на увазі весна і Великдень одночасно: весна-красна, а Великдень — «красне свято». А ось гірками здавна прийнято було називати місця загальних народних гулянь. Ті, що просихають навесні першими. Із давніх-давен на Червону гірку прийнято вінчатися або влаштовувати весілля.
На Радоницю церква молиться за спочилих. І ви можете прийти до храму, щоб послухати велику панахиду, присвячену поминанню покійних. Християни відвідують кладовище, відзначають Воскресіння Христове з померлими родичами.
Прийнято продовжувати вітатися «Христос воскрес!» І відповідати: «Воістину воскрес!», ділячись з покійними радістю того, що Ісус воскрес, а зло та смерть переможені. Але що ще потрібно робити при відвідуванні церкви й храму? Що люди роблять за усталеними церковним традиціям? Давайте про все це прямо зараз і дізнаємося.
Поминальні звичаї й традиції: що нести з собою до церкви та на кладовище?
Православний народ може прийти на Радоницю до храму, поставити заупокійні свічки. Християни можуть подавати записки за упокій душ покійних із їхніми іменами, молитися за упокій. Можна замовити сорокоуст. Якщо померла людина не була хрещена або вона самогубець, писати ім’я в записці не можна.
До церкви можна принести різні пожертви за упокій душі: паски, яйця, печиво, фрукти, цукерки, можна покласти гроші. На кладовище несуть вінки, свічки, квіти. На могилки кладуть частування, які потім віддають, щоб пом’янули покійних.
Після відвідин церкви і кладовища рідні та близькі збираються вдома за одним сімейним столом. Помолившись за упокій душі, можна приступити до тихої сімейного трапези. Із обов’язкових страв на столі — кутя, паски та крашанки. Усе інше — на свій розсуд.
Поминальні прикмети: чого робити категорично не можна?
У народі кажуть, що в поминальні дні покійні родичі хочуть прийти до своєї оселі. Для того, щоб їхній дух зміг безперешкодно проникнути в житло, необхідно вікно залишати відкритим. Існує ряд поминальних заборон.
• Заборонено палити на кладовищі.
• Вдома не можна займатися будь-якими домашніми та садово-городніми роботами. Під забороною прання, шиття, прибирання тощо. Якщо посадити що-небудь в поминальний день, усе буде погано сходити й рости. Важка фізична праця також під забороною: не можна полоти, копати, обрізати гілки.
• Небіжчиків протягом всього поминального тижня не можна називати мертвими або покійними. Їх варто згадувати тільки по іменах або говорити «мій родич», «моя близька людина».
• Не можна матюкатися і сваритися.
• Маленьким дітям і вагітним жінкам відвідувати кладовище не варто. Краще сходити до церкви та поставити свічки за упокій, почитати молитви.
• Із кладовища категорично заборонено що-небудь приносити додому.
• Не можна в цей день фарбувати огорожі або прибирати на кладовищі. Усі роботи потрібно зробити до поминального тижня.
• На могилах не можна розпивати спиртне. Нести до церкви алкоголь у поминальні дні також забороняється. Священнослужителі проти того, щоб розпивали алкоголь на кладовищі. Гуляння і трапеза біля могил не вітаються. Кладовище — це місце тиші й спокою. Тут покояться мертві.
Вважається, що їхні душі чують те, про що ви будете говорити біля їхніх могил. Не можна лаятися, сваритися, сміятися та лихословити. Не варто також згадувати якісь погані вчинки померлої людини. Не можна засуджувати її, говорити можна лише щось хороше або не казати нічого.
І найголовніше: не забувайте, що влаштовувати біля могил «бенкет горою» не варто. Звичай, коли люди ллють на могилу воду або горілку в тому випадку, якщо небіжчик любив випити, не має нічого спільного із православ’ям.
