Сім’я Михайла та Світлани Булденків для багатьох жителів Кучинівки Сновського району є прикладом ідеальної родини. Завжди та всюди разом, постійно підтримують та цінують одне одного. Все життя це подружжя трудиться, не покладаючи рук, привчаючи до праці і своїх дітей – двох доньок – Аліну та Ірину і двох синів – Михайла та Антона.
Старші доньки давно влаштувалися на роботу в Чернігові. Михайло теж поїхав навчатися в це місто, і здобуває там професію будівельника. Вдома залишився найменший Антон, який цього року закінчив дев’ятий клас. У хлопця були думки вступати у навчальний заклад, проте він вирішив ще побути у статусі школяра, та і по господарству батькам потрібна допомога.
«Всі наші діти – дуже хороші та трудолюбиві, — розповідає Світлана Володимирівна. – Та Антон працьовитий по-своєму. Він жодної хвилини не може всидіти на місці без роботи, постійно щось майструє, придумує. Допомагає, як дорослий чоловік. Вже давно навчився їздити на тракторі і сам робить багатенько роботи, а ще сіно заготовлює на зиму. А скільки на городі допомагає! Золото, а не дитина. Якщо вдома немає чим зайнятися, частенько бігає допомагати сусідам».
Родина тримає чималеньке господарство: трьох корів, телицю, домашню птицю. Саме молочні продукти і є основним заробітком для сім’ї. Раніше Світлана їздила у будь-яку погоду продавати їх на «Коржівський» скутером, а зараз її возить автомобілем чоловік. Так набагато легше і зручніше. Частенько реалізовувати продукцію допомагає і Антон.
Обробляє подружжя цілих 9 гектарів землі, з них на трьох сотках господиня посадила полуницю, яка також стала своєрідним прибутком. Світлана Володимирівна згадує, як раніше на її вулиці кожна родина займалася полуницею. Пам’ятає, як возили її в Гомель разом з дідусем та батьками, який ягідний аромат стояв у потягах у цю днину. А зараз продовжують цю справу лише декілька сімей з її вулиці. Запашну ягоду також продає на «Коржівському», ціна як і у всіх – по 35-40 гривень.
«Через спеку цього року над полуницею роботи побільшало. Щовечора її потрібно багато поливати, бо дощу в Кучинівці давно не було. В таку спекотну погоду важко навіть вибирати ягоди, добре, що чоловік і син допомагають» — каже господиня.
Незважаючи на таке велике господарство родина встигає знайти час і на улюблену справу – садівництво. Вирощують малину, яблука, суниці, вишні, виноград, шовковицю, обліпиху та ще багато плодових дерев та кущів.
«Пробувала посадити і чорницю, — каже Світлана. – Викопала у лісі декілька кущиків і посадила на подвір’ї. Вона наче і прийнялася, але не перезимувала. Спробую ще раз посадити, дуже хочеться розводити цю корисну ягоду у себе вдома. До речі, ми частенько їздимо збирати чорницю всією родиною. Потім продаємо її. Антон сам назбирав на новенький смартфон, ні копійки у нас не попросив. І по гриби ходимо частенько. Любителі ще ті».
Приголомшує те, що у родині не прийнято ділити роботу на чоловічу та жіночу. Всі разом і по господарству, і на городі, і на кухні працюють.
«Разом все робити легше, – усміхається Світлана Володимирівна. – А ще будь-яка справа вдасться, якщо дякувати за все Богові. Ми люди віруючі, звикли говорити слова подяки та цінувати все те, що маємо».
Ще з дитинства у родині Світлани Булденко була традиція щотижня їздити відпочивати на річку: варити юшку, купатися, проводити час зі своєю родиною. Цю традицію господиня продовжує і у своїй сім’ї. І хоч справ по господарству дуже багато, вони щотижня намагаються вибиратися на своєрідні пікніки. Це лише згуртовує та зближує їх міцні родинні зв’язки.
Джерело: Промінь
Тетяна ЛИТВИН
