Народна артистка України, солістка Військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних сил України, добре відома не тільки як виконавець пісень, а й як їх автор.
За роки війни вона з творчим колективом центру побувала в багатьох військових частинах, задіяних в АТО, на сході України.
Чудові твори «Крила янголів», «Українські батальйони», «Всі до бою!» припали до душі багатьом як військовим, так і цивільним слухачам. Її пісні сповідують любов до Батьківщини, звеличують мужність і патріотизм, пронизані коханням й ніжністю й водночас звуть до бою за свій народ і його волю. Отже, знайомтеся, Марина Гончаренко.
— Марино Анатоліївно, ваш творчий шлях тісно пов’язаний із колективом військово-музичного центру. З чого ж усе почалося?
— Я дійсно доволі давно працюю в нашому колективі. Ще коли він був 7-м військовим оркестром штабу Північного оперативного командування. Запросив мене до співпраці тодішній його начальник Володимир Анатолійович Дашковський. Відтоді музичний колектив для мене, як рідна сім’я. Спільна праця і творчість нас дійсно поріднили.
Це і створення та становлення центру, численні гастролі як в Україні, так і за її межами, виступи у військових гарнізонах, а в останні роки виїзні концерти для наших мужніх воїнів на обпаленому війною сході. Я щаслива від того, що працюю в цьому професійному колективі та маю можливість реалізувати себе як творча особистість.
— А що запам’яталося вам найбільше за час роботи на сході?
— Почуття величезної відповідальності. Адже співати для звичайної аудиторії і для воїнів, які щодня ризикують своїм життям, – зовсім різні речі. Очі солдатів на передовій, поранених у госпіталях, перед якими не можна сфальшивити, запам’яталися назавжди.
Відчувалося, що робиш дуже потрібну справу, справжня українська пісня ніби лікує, підбадьорює, наповнює жагою до життя їхні душі. Сила пісні в її правді, правді життя, мужності, людяності, честі.
Я пам’ятаю перший концерт у звільненому Краматорську. Ми хвилювалися, хотілося донести жителям міста часточку української культури, національної духовності. А як це сприймуть російськомовні люди?
Коли ми приїхали до Будинку культури, в залі було не більше п’ятнадцяти осіб. На четвертому номері – півзалу, а під кінець він був повний. Як вони передавали одне одному – і досі не знаю.
Через номер вигукували «Слава Україні!», «Героям слава!». А коли на завершення ми виконували Гімн України, весь зал підвівся і підспівував нам. Заради цього варто виступати, вкладати в пісню свою душу!
— Торік ви презентували у Києві свій музичний альбом «Всі до бою!». Яка історія його створення?
— Ідея записати диск виникла ще у 2014 році. На той час у мене вже було декілька пісень, присвячених українським воїнам. Загалом до альбому було відібрано 12 найкращих творів, серед яких і давно відомі «Колискова для мами» та «Я живий, матусенько, живий». Біль від війни, мужність воїнів, всенародний патріотизм внесли свої корективи у формат альбому.
Пісня про янголів народилася у співавторстві з моєю подругою Іриною Єременко. Вона подарувала мені свої вірші, сповнені болю за хлопців, полеглих на Майдані. Деякі пісні з’явилися завдяки небайдужим людям, які надсилали нам свої вірші листами.
І речі, написані від душі, стали основою пісень, які зараз уже всім відомі. Так народилася пісня «Всі до бою!», текст якої надійшов до нас факсом від Григорія Королюка з міста Запоріжжя. Ці слова мене вразили і надихнули на створення пісні.
А от зворушливі вірші до твору «Українські батальйони» написала Людмила Гуцалюк, дружина українського військовослужбовця, який на той час брав участь в АТО. Цей альбом для мене має особливе значення, адже в кожній пісні є часточка моєї душі – і як авторки, і як виконавиці…
— У серпні 2016 року вам присвоїли високе звання – Народний артист України. Як ви це сприйняли?
— Я сприймаю це як аванс. Коли мені присвоїли звання заслуженої артистки України, я також так вважала.
Звісно, приємно бачити вияв поваги від держави до твоєї творчої особистості. Тепер на мені ще більша відповідальність, а отже, більша вимогливість до себе.
Та я вважаю, що найвища оцінка співака – це популярність його пісень. Коли твої пісні співають звичайні люди, на фронті чи в тилу, тоді ти дійсно в якомусь сенсі «народний».
— Щоб ви хотіли б побажати читачам «Народної армії» в новому році?
— Я хочу того ж, що й усі українці. Щоб війна якнайшвидше скінчилася і прийшов мир в Україну, Господнє благословення і добробут. Хай 2017 рік принесе нам усім щастя і здоров’я, чоловікам – мужність, жінкам – терплячість, а Україні – Перемогу!
Джерело: Північний регіональний медіацентр Міністерства оборони України
