Останнім часом популярно й модно заробляти на благодійності. Усі поспішають створювати громадські організації.
Нині їх у місті Чернігові офіційно зареєстровано понад 800. Вони різного спрямування і різного фінансування. Частина цих організацій давно на слуху. Їхня робота помітна і необхідна.
Однак такі організації можна перерахувати на пальцях однієї руки, решта – зовсім не відомі. Ще популярніше тепер – опікуватися інвалідами та дітьми із багатодітних родин.
Так, одна з організацій, що начебто опікується знедоленими людьми з особливими потребами – чернігівська міська організація «Сім’я». Ми спробували знайти цю громадську організацію. Але з власних джерел з’ясували, що ця громадська організація не має власного приміщення.
Як тоді повинні до неї звертатися по допомогу люди, для яких вона й створена, якщо навіть журналістам не вдалося її знайти. Також власні джерела повідомили нам, що фінансування організація отримує від Конфедерації інвалідів України, засновником якої є одіозний Олексій Журавко. Про нього всеукраїнські засоби масової інформації багато писали.
«Українська правда» ще в 2013-му розповідала, як тоді ще народний депутат Журавко накинувся на їхніх журналістів. А нині його підозрюють у сепаратизмі. Адже він, колишній регіонал, неодноразово оприлюднював свої протиукраїнські гасла, негативно висловлювався про війну на сході, а нещодавно й поготів оприлюднив листа СБУ Херсонської області, де йому оголосили підозру в сепаратизмі. Але навіть це не зупиняє чернігівських волонтерів.
Вони й далі просять авторитетні організації, які не на паперах замаються соціалізацією інвалідів, щоб ті «позичили» їм підопічних. Мовляв, за рахунок Журавка чернігівських особливих людей можна відправити на відпочинок. Дивно, що відповідні правоохоронні органи ще й досі не зацікавилися фінансуванням цієї громадської організації.
Ще одну історію про «Сім’ю» нам розповіли колеги цих псевдоволонтерів. Виявляється, їхня опіка негативно впливає на емоційний стан інвалідів. Кілька років тому ця організація взяла на поруки вісьмох випускників однієї із шкіл-інтернатів нашої області. Громадська організація «Сім’я» опікувалася цими особливими людьми до того часу, поки ті працювали на «Хімволокно» та жили в гуртожитках від підприємства, а потім просто забула про підопічних, хоч і афішувала, що завдяки їхнім волонтерам підопічних влаштували в гуртожиток.
Ми перевірили стан цього гуртожитку. Він один із багатьох розташованих у мікрорайоні Шерстянка. Стан цього гуртожитку – аварійний. Усіх цих підопічних «Сім’ї» ми не знайшли, та місцеві добре їх знають: «Їм допомагали якісь волонтери, а тоді скинули їх на територіальний центр», — розповіла місцева мешканка Люба.
Невже й справді волонтери не впоралися зі своїми завданнями та перекинули людей на опіку державних органів? У територіальному центрі цю інформацію підтвердили та повідомили, що вони дійсно надають допомогу та соціальні послуги цим людям. Через таке волонтерство чоловіки до всіх своїх фізичних і психічних вад додали ще й алкоголь, а тому потребують ретельного догляду, аби не сталося біди. Серед так званих підопічних громадської організації «Сім’я» є ще й мати-одиначка, яка самостійно виховує маля. Отак завершуються волонтерські опіки для особливих людей.
Ми поцікавилися в психологів, як впливає на стан інвалідів отака псевдоопіка. Нам пояснили, що в спілкуванні з підопічними варто знаходити психологічні ниточки.
А з такими опікунами вони посиротіли двічі. Вперше – коли після їхнього діагнозу від них відмовилися рідні. І вдруге – коли їх залишили без опіки люди, яким вони довіряли.
