Урочище «Хрипівський ліс», що біля Городні, з лісу фактично перетворилося на смітник. Через це вже не один рік б’ють на сполох місцеві жителі. До речі, саме місцеві, але вже несвідомі, є причиною такої вакханалії. Ще одна причина полягає в тому, що ліс нікому не потрібен. Органи влади по черзі відмовляються визнавати його своєї територією. Ба, більше – ніхто навіть достеменно не знає, хто завідує лісом. Висувають тільки припущення, чий він може бути.
Першим, до кого взагалі вдалося додзвонитися, щоб поцікавитись, чий ліс, була Городнянська районна рада. І вже навіть сам факт «додзвону» на Городнянщині – велика заслуга, адже, для прикладу, з Городнянською райдержадміністрацією за вказаними на її сайті номерами взагалі неможливо зв’язатися (мабуть, у поті чола працюють на благо городнянців).
Що стосується лісу, то в районній раді її голова Олександр Левченко сказав, що більш компетентними в цьому питанні можуть бути безпосередні органи місцевого самоврядування.
Отже, наступним пунктом журналістського пошуку господаря лісу стає Хрипівська сільська рада. Її голова Олександр Ткаченко не був оригінальним і заявив, що ліс за межами населеного пункту, тож до відання ради не входить. Припустив, що може належати «Городнярайагролісгоспу» або райдержадміністрації.
Не знайшовши щастя в пошуку, в Хрипівці звернулися до голови новоствореної об’єднаної територіальної громади Андрія Богдана. І тут не вгадали з господарем.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лісники на Чернігівщині залишають після себе «марсіанські» пейзажі
За його словами, ліс громаді не передали. Можливо, це відбудеться згодом. Наразі пообіцяв спробувати розібратися в ситуації. «Ми час від часу прибирали в цьому лісі. Але люди постійно смітять», – говорить Андрій Богдан, а оскільки територія не його – повноправно розпоряджатись там не може.
Черговим імовірним господарем назвали Городнянську РДА. Додзвонились її голові Світлані Ященко. І тут інформаційний провал. Каже, що ліс на стадії передачі громаді, але сказати, кому належить, зараз не змогла. Були тільки припущення. Одне з них – уже згадане комунальне підприємство «Городнярайагроліс». Зателефонували його керівнику Ігорю Надточею, який нарешті пролив світло на «лісових господарів», але оптимізму це не додало.
«Він до нас не належить. Кому належить, не знаю», – були перші слова. Але далі ситуацію трішки прояснив, мовляв, коли ліси передавали з власності колгоспів, частина їх так і залишилась безгосподарною, до них належить і Хрипівський.
«Є ліси, які не мають господаря. Так само, як і лісосмуги. А щодо його забруднення, то винні самі місцеві жителі сусіднього приватного сектору. Я колись навіть розміщував плакати на в’їздах до Городні – із написом «Сміття до лісу вивозить тільки козел» і карикатурою напівлюдини, напівкозла. То що ви думаєте? Через якийсь час вивантажили причіп сміття просто біля плакату. Це людська свідомість у нас така», – говорить Ігор Надточей.
Отак і виходить, людська «несвідомість» у парі з державницькою «байдужістю» створюють на теренах Чернігівщини такі шедевральні «туристичні» об’єкти, як Хрипівський ліс-смітник.
Та таких лісів по області «хоч річку гати» (і в прямому сенсі теж). Це в нас так проявляється справжнє ставлення людей до землі на якій вони живуть. Думаю це одна із ознак, за якою можна судити про патріотичність громадян.