Окрасою селища Козелець є собор Різдва Богородиці, від краси та величності якого перехоплює дух.
Будівництво собору почалося в 1752 році й тривало до 1763 року.
«Будувала Наталка Дем’янівна Розумовська, яку називали Розумихою, на кошти своїх синів, Кирила й Олексія. Храм вийшов двоповерховий. Замовляли двом архітекторам – Григоровичу-Барському та Квасову. Але будівництвом займалися кріпосні люди родини Розумовських.
А починалася ця історія дуже-дуже давно з села Лемеші. Старший син Наталії Олексій Розум співав у царській капелі. Згодом він став фаворитом Єлизавети Петрівни, і почалося його кар’єрне зростання: отримав цивільні та військові чини, став графом. Вважається, що вони навіть повінчалися.
Але Олексій потрапив до двору вже у віці. Дітей у нього не було. Тож усі можливості він відкриває перед своєю ріднею – братами, сестрами, зокрема Кирилом, який згодом стає гетьманом України та відновлює гетьманські столиці і в Глухові, і в Батурині», – розповіла Світлана Пустовгар, екскурсовод Козелецького музею історії ткацтва Чернігівщини.
Кирило здобув освіту за кордоном. У 18 років вже прибув до Петербурга. На відміну від брата Олексія, він вже був зовсім іншою людиною, витонченою й освіченою. Стає президентом Академії Наук, а у 22 роки – гетьманом, коли відновлюється гетьманство.
«Мати хотіла якось віддячити за таку долю синів, тому й побудувала храм у Козельці. До речі, його ще називають храмом-усипальницею роду Розумовських.
Наталка Розумиха не дожила року до закінчення будівництва собору, померла в 1762 році. Тому є нижня церква і верхня церква. У нижній і похована Наталка Розумиха. Там її усипальниця і гробниця. Верхній храм – літній, а нижній – зимовий», – пояснила екскурсовод.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Ми залишилися самі по собі»: до Чернігівської обласної асоціації футболу не прийняли ГО й асоціації з громад
Собор Різдва Богородиці – це не тільки історична й архітектурна пам’ятка, а ще й чинний храм.
«Окраса храму – іконостас ручної роботи, виготовлений із липи. Так сталося, що нашими місцями свого часу мандрувала Єлизавета Петрівна. На знак вдячності за гостинний прийом вона подарувала цей іконостас, який був спеціально замовлений для петербурга. Іконостасу вже більше як 250 років. Він заввишки 27 метрів, був покритий позолотою, ікон нараховувалося до 80. Їх виконували придворні художники Чайковський і Стеценко.
На сьогодні всі ніші іконостасу заповнені. Але навіть не копіями тих оригіналів, які збереглися. А збереглися до 45 оригіналів відреставрованих – вони нині в чернігівському музеї. Тож розпис іконостасу виконували сучасні майстри за канонами, як і належить», – повідомила Світлана Пустовгар.
У ХХ столітті храм діяв до 1937 року. Під час Другої світової війни був сильно пошкоджений. Використовувався як табір для тримання військовополонених і конюшня. Куполи були пошкоджені. Центральна баня якимось дивом збереглася. Після війни храм був зачинений для служби. Тільки після часів перебудови, 1992–1993 роки, відкрився як верхній храм. Згодом було відновлено собор для богослужінь – і верхня, і нижня церкви. Поряд із церквою була побудована і є нині діюча дзвіниця. Її висота – 50 метрів. Верхня баня трішечки видозмінена та відрізняється від інших куполів.
Ірина Осташко
Фото з Мережі
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
