Часом трапляється, що люди, опинившись у певній ситуації, звертаються по допомогу до різних бабусь, які начебто можуть зняти переляк або відігнати хворобу чи страх. До «цілительок» возять і дітей. До того ж нерідко можна почути, що допомога таких бабусь – дієва.
Тож ми вирішили поцікавитися в отця Романа, настоятеля Катерининського храму в Чернігові, що з цього приводу каже церква.
Чи варто людям йти до бабусь, які шепчуть і нібито лікують молитвами?
Є люди з різними дарами, тож не можна сказати, що всі бабусі – від злого і нечистого. Але вони повинні мати благословення від церкви. Якщо його немає, отже, людина чогось боїться або не хоче в чомусь зізнаватися. Хоча нібито й молиться та звертається до Господа.
Поставити ікону – це не означає вірувати в Бога. Можна обвішати образами всі стіни, але для невіруючої людини це будуть просто картини.
Багато шептух прикриваються церквою, посилають туди людей ставити свічки. Але знову ж таки все це є не від доброго. Тож церква ставиться до таких речей негативно.
Хоча є люди, які мають церковне благословення, дар від Бога. Але не кожен може понести, що дано. Це дуже важка справа. Бо по-справжньому перейматися печалями і скорботами людей – дуже важко.
Чи зможе людина вилікуватися, звертаючись до бабусь-шептух?
Хто дійсно зуміє пробудити в собі віру велику, той отримає зцілення. Але не треба забувати, що є диявол, який також супроводжує людство. Він робить усе для того, щоб людину привести до смерті та забрати душу, щоб людина ніколи не покаялася.
Тож виникає запитання: на кого працюють усі ці бабусі й дідусі. Біси мають ієрархію чинів, подібну до ангелів.
Буває, чуєш розповіді, що приходиш до однієї бабки, а вона відправляє до іншої, а та ще до якоїсь. Таке своєрідне ходіння по колу виникає. Бо якщо вже ступив на той бік, то вибратися звідти буде важко. Та сторона не відпускатиме.
Тож куди звертатися по розраду?
Якщо ми віруючі християни, чому не йдемо до Бога, а шукаємо поради серед людей?
Псалми кажуть: «Не надійтеся на князів і синів людських, у них немає спасіння». Але воно є у Господа.
Усі ці бабусі й віщуни – добрі психологи, вміють витягувати інформацію з людини і маніпулювати почуттями. До цього треба ставитися обережно.
Якщо вважаємо себе християнами і віруючими, найперше, що треба, – звернутися до Бога. На щастя, в Чернігові є не один храм, маємо куди піти, і двері відкриті, є де помолитись, поставити свічку та поплакати. І поплакати так, щоб Господь почув тебе. Адже сказано: «Просіть і дасться».
Натомість, коли збираємось по допомогу до людини, якої не знаємо, то варто задуматися, кому довіряємо своє життя та душу. На це запитання відповідь кожен має дати сам.
Ірина Осташко
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
