Усвідомивши, що кожен українець здатен змінювати країну на краще, Марина Якубець прийшла з великого спорту в поліцію, щоб захищати закон і навчати колег виживати в екстремальних ситуаціях.
З улянівської пацанки – у великий спорт
В Улянівці (нині Воскресенське), де народилася Марина, роботу не ділили на чоловічу чи жіночу, тому не дивно, що дівчинка змалку навчилася косити, вправлятися із сокирою, запрягати коня і їздить верхи. А ще школярка водилася з хлопцями, в разі потреби вміла постояти за себе, й взагалі була серед однолітків неформальним лідером.
Батько для Марини – беззаперечний авторитет, з ним у доньки повне взаєморозуміння, він завжди підтримував її у всіх починаннях. Батько для поліцейської з малечку найліпший друг.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівська поліція заохочує абітурієнтів до вступу у виші системи МВС
Щоб направити активність дівчинки в «мирне» русло, вчитель фізкультури запропонував їй зайнятися боротьбою. Матуся все переживала, що доня у свої 13 буде боротися з хлопчаками, але одного разу відвідавши тренування, заспокоїлася й дала «добро». Звісно, що й вищу освіту Марина здобувала в педагогічному університеті на факультеті «фізвиховання».
Вже у 18 років на Чемпіонаті України з боротьби вона стала Майстром спорту України з дзюдо і самбо. Показово, що перемогу у фіналі своїм коронним кидком вона здобула у поєдинку з суперницею, якій до того увесь час програвала. Тоді до дівчини прийшла перша слава.
Вітер змін
Вже на четвертому курсі спортсменка повернулася до своєї школи в якості вчителя фізкультури. Але після восьми років на ниві освіти вчителька почала помічати, що діти стали більш «віртуальними» — замість того, щоб поганяти в футбол чи побігати, занурювалися у смартфони. Виробники гаджетів та комп’ютерних ігор не дарма вкладали гроші в рекламу – власник модного смартфону викликав у підлітків більшу повагу, ніж спортсмен-розрядник. Інтерес до спорту в молодіжному середовищі помітно гасне. Для вчительки фізкультури настав час кардинально міняти життя.
Попервах дошкуляли думки поїхати на заробітки за кордон. На щастя, в той час усі телеекрани країни заповнила яскрава реклама про набір до нової поліції. І хоча в родині ніхто не мав відношення до правоохоронних органів, Марина загорілася ідеєю вдягти однострій. Із здачею заліків і тестів проблем не виникло, а на стадіоні кандидатка обігнала своїх майбутніх колег на ціле коло.
Бронік, каска, автомат і на блокпост
Невдовзі Марина стала бійцем роти патрульної служби поліції особливого призначення «Чернігів». Про цей підрозділ у неї залишилися найкращі спогади, бо серед колег було кілька таких же відчайдушних дівчат, в роті панував дух братерства і взаємної поваги. Але під час підготовки до служби інструктори не робили поблажок ні для кого, бо молоді бійці разом із ветеранами мали їхати в зону АТО.
Чи було страшно? Навпаки, дівчина мріяла вирватися з буденності, хотілося справжніх емоцій, адреналіну, а ще – бути корисною Батьківщині. Одразу попередила командирів — ніякої штабної паперової роботи чи, не дай Боже, кухні, ні – бронік, каска, автомат і на блокпост!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поліція Чернігівщини оголосила набір на посади
Усвідомлення, що ти на справжній війні прийшло, коли тихої серпневої ночі 2017 побачила як «гради» лягали біля позицій захисників Маріуполя. А місцеві в цей час спокійно святкували День Незалежності, розважалися і сміялися. Вони за стільки років уже просто звикли до війни.
Спочатку сержанту поліції було ніяково, а потім подумалося, що саме для цього вони й несуть службу, аби життя продовжувалося, аби сміялися діти й у місті пахло хлібом, а не порохом.
Вчитель у погонах
Після ротації Тренінговий центр ГУНП запросив спортсменку стати інструктором з особистої безпеки і направив її на навчання до Вінниці. Під контролем канадських поліцейських-інструкторів боєць кілька тижнів навчалася тонкощам несення служби в екстремальних ситуаціях.
Паралельно зі службою Марина Якубець навчається в Національній академії внутрішніх справ, невдовзі стане офіцером. А нещодавно Марина повернулася з Міжнародного турніру відкритого Чемпіонату Республіки Білорусь з самбо у Мінську, спортсменка виборола там п’яте місце.
Дівчина вважає, що потрібно повертати справжню цінність офіцерського звання як взірця сумлінного служіння Державі і вірності обов’язку. Марина дотримується теорії «маленьких справ». Вона робить світ кращим на своєму рівні: спочатку в шкільному спортзалі, а потім – у поліцейському.
Коли мова йде про перспективи у службі, дівчина стає серйозною і каже, що після отримання офіцерських погонів не хотіла б перетворитися на «кабінетного» поліцейського, бо не звикла перекладати свою роботу на когось іншого та й закопатися в паперах було б просто неприйнятним.
Сектор комунікації
поліції Чернігівської області
