Руйнування, смерті та звістки про загибель рідних, близьких і друзів продовжують надходити. Бо в Україні триває війна…
Переживати біль утрати надзвичайно важко. Але всім рідним хочеться, щоб пам’ять про загиблих жила якомога довше, бо вони дійсно цього варті.
21 лютого 2024 року загинув Сергій Наконечений (Анонім) із Ніжина. Минув рік, а найближчі люди і досі не можуть оговтатися…
«Він був найкрутішим братом, за яким неймовірно сумую і досі не можу прийняти, що більше ніколи не побачу», – в коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначила Ольга Березинець, сестра загиблого.
Вона також розповіла, що спонукало її до написання книжки: «У Сергія, на жаль, немає сім’ї і дітей, немає продовження роду… Моя душа дуже болить, що пам’ять про брата через якийсь час розвіється, як дим, що його світла постать буде забутою. Тому мені, його сестрі, дуже хотілося б, щоб він жив вічно в людських серцях. Сергій дійсно того вартий».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ворог вгатив у напрямку чотирнадцять населених пунктів Чернігівщини
У книжці описані спогади рідних, друзів, побратимів про Сергія Наконечного, які були особисто передані сестрі загиблого або взяті зі сторінки Сергія у Facebook.
Тож Сергія Наконечного згадують як людину надзвичайно обдаровану й талановиту. Він майстерно володів акторським мистецтвом, не маючи музичної освіти, грав на гітарі, фортепіано, барабанах та інших інструментах, писав пісні, малював, танцював, любив вишивати. Був душею будь-якої компанії. У Сергія було надзвичайно добре і чуйне серце, дуже любив тварин. До повномасштабного вторгнення займався волонтерством. Усе життя прожив у Ніжині.
Із перших днів повномасштабного вторгнення добровільно пішов до військкомату й був мобілізований до лав Збройних сил України. Спочатку був у роті охорони військкомату Ніжина, а з листопада 2022 року боронив м. Вугледар Донецької області в складі 3-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців.
У Наконечного Сергія лишилася мама, сестра і племінники, яким він віддавав усю свою любов.
До останніх своїх днів був відданим, мужнім сином України. Загинув 21 лютого 2024 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Солодке Волноваського району Донецької області. Похований 29 лютого 2024 року в рідному місті Ніжині. Йому назавжди 46 років.
«Найближчим часом (думаю, що цього тижня вдасться це зробити) планую надати кілька екземплярів книжки до міської бібліотеки для охочих дізнатися, яким же був Сергій. Також хочу, щоб ця книжка була в кожній шкільній бібліотеці міста. Тому серед планів – співпраця з управлінням освіти», – сказала Ольга Березинець.
Ірина Осташко
Фото – Ольга Березинець
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
