Якщо Чернігів – місто легенд, то Чернігівщина – легендарний край. Примітно, що серед усіх переказів найбільше захоплення в людей викликають ті, де йдеться про загублене золото та закопані скарби, зокрема Мазепи, Полуботка чи вікінгів. Начитавшись таких розповідей, дехто навіть зважується на пошуки загублених багатств. Ось тільки так звані копачі, на жаль, мало замислюються про те, що своєю діяльністю не лише псують життя науковцям, бо нівечать історичні пам’ятки, а й порушують закон.
Зважаючи на підвищений суспільний інтерес до теми скарбів, ЧЕline вирішив розпитати Олександра Бондаря, кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Чернігівського обласного історичного музею імені В.Тарновського, чи мають красиві легенди про незліченні багатства реальне підґрунтя? І чи взагалі закопані скарби на Чернігівщині?
Історик пояснив, що людям до вподоби переповідати легенди про величезні скарби, якими колись володіли люди. Але, слухаючи ці захопливі історії, не варто забувати про історичні реалії, в яких жили тогочасні українці.
«Багатство гетьманів Полуботка чи Мазепи більше було не в золоті чи сріблі, а в землях, млинах, мостах, платних дорогах. Але не можна казати, що в цих людей не було золота. Вони його мали – у вигляді монет і злитків. Щоправда, йдеться зовсім не про ту кількість, яку уявляє народ», – сказав чоловік.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Скарби чернігівського розбійника передадуть до музею
Та головне, що скарби на території Чернігівщини час від часу знаходять. Приміром, усі пам’ятають про горщик старовинних монет, який рік тому відшукали учні на території чернігівської школи № 24. Олександр Бондар стверджує, що скарби – це здебільшого випадкові знахідки. Цілеспрямовано в старовинних поселеннях їх шукають лише так звані чорні археологи, аби потім продати і збагатитися. Натомість науковців більше цікавлять знахідки, за допомогою яких можна сформувати уявлення про історичне минуле і побут.
«За всі свої 16 років діяльності я не брав жодної участі в експедиції з пошуку коштовностей. Хоча під час розкопок сам знаходив кілька невеличких скарбів, що датуються XVI та XVIII сторіччями», – зізнався історик.
Під час розмови не могли обійти увагою тему всім відомих скарбів гетьманів Полуботка й Мазепи.
«Про це існує величезна кількість легенд. Зокрема, в одній із них йдеться, що гроші Полуботка лежать в англійському банку. Але на сьогодні це ніяк не підтверджено, і розповідь залишається красивою легендою.
Щодо скарбів Івана Мазепи, то збереглась інформація, що коли він переправлявся через Десну до шведського короля Карла ХІІ, у нього на возах стояли бочки із золотом. Причому про цей факт згадують не тільки вітчизняні документи, а й іноземні. Буцімто це також бачили воїни, які служили у швецькому війську. Але після того, як Мазепа виїхав із Батурина, а потім зустрівся з королем, слід цих скарбів втрачається.
Натомість є цікавий факт, що швецьке військо на території України голодувало, бо не було грошей на купівлю провізії. При цьому Мазепа начебто прийшов до шведів із грошима. То куди вони поділись, якщо, звісно, були? Хтозна», – розповів Олександр Бондар.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Золоті та срібні скарби спіймали на кордоні
Цікава ситуація зі скарбами вікінгів, які свого часу також перебували на території Чернігівщини.
«На території Скандинавії, зокрема на острові Готланд, знаходять величезну кількість срібних скарбів доби вікінгів. У нашій області жодного такого великого скарбу не відшукано. Це дуже просто пояснити. Коли вікінги поверталися додому, то й скарби забирали з собою до Скандинавії. Причому золота в них було мало, бо користувалися сріблом. І на нашій території вони більше були представлені не як воїни, а як торговці. Тож їхні гроші були в постійному обігу. Цілий горщик арабських монет, якими свого часу користувалися вікінги, був знайдений у селі Звеничів Ріпкинського району. Але це дещиця порівняно зі скарбами, які десятками кілограмів знаходять на острові Готланд», – пояснив кандидат історичних наук.
За його словами, більшість розповідей про скарби, які закопані на території нашої області, – це просто красиві легенди, що подобаються людям.
«На Чернігівщині спостерігається тенденція: якщо в селі є річка, то старожили стверджують, що в ній неодмінно затонув корабель із золотом. Якщо водойми немає, то розповідають історію про карету із золотом, яку втратила імператриця Катерина ІІ. Ці розповіді не мають під собою жодного реального підґрунтя, але серед людей вони досить популярні. А ось після Другої світової війни з’явився ще один тип легенд про скарби зі зброї. Мовляв, тут кулемет закопаний, а там танк затонув», – розповів музейний співробітник.
Дійсно, психологи стверджують, що люди схильні складати легенди про те, чого не можуть пояснити. До того ж, із вірою в красиві казки жити цікавіше. А можливо, незліченні скарби Полуботка і Мазепи все-таки є, просто на них іще ніхто не натрапив.
Ірина Осташко
