Пропозиція автора спільноті проста – давайте створимо успішну країну і будемо щасливо жити. Правда ж ніхто не проти? Звісно, окрім заклятих ворогів України, котрим тим паскудніше, чим краще у нас справи. Втім, шакалам лаяти, а нам йти.
Куди і як? Справа більш ніж ризикована, можна, скажімо так, зайти не тільки трохи не туди, як ми зараз, а й взагалі уляпатися в кровопролитні трагедії на зразок комуністичної чи фашистської.
Отже, спочатку про техніку безпеки. Вдивляючись в комуно-фашистські експерименти можна помітити їх спільну особливість – добрі наміри і відсутність розумності, особливо такої її складової як критичний аналіз.
В техніці аналогом критичного аналізу є від’ємний зворотній зв’язок. Зокрема, його обов’язково вводять в якісні підсилювачі, приміром звуку. Так, вихідна потужність зменшується, але якість при цьому докорінно зростає. Звісно, замість від’ємного можна спробувати ввести позитивний зворотній зв’язок. Вихідна потужність при цьому неймовірно зросте, а от про якість навіть згадувати стане недоречно.
Спробуйте піднести мікрофон до гучномовця і ви отримаєте уявлення про те, до чого призводить позитивний зворотній зв’язок.
Якщо ж повернутися до суспільно-політичної царини, то ми побачимо в комуно-фашистських режимах домінування не спільнот мудреців, котрі найретельнішим чином вишукують всі можливі помилки, а навпаки – накручування самих себе до стану максимальної звитяги в реалізації початково начебто добрих, але за своєю суттю безумних намірів.
Ось так ми підійшли до першої розвилки на шляху побудови успішної України. Одним шляхом є шлях бездумної реалізації всіляких, на перший погляд дуже привабливих, планів. Іншим шляхом є шлях мудрості. Перший шлях простий, швидкий і легкий в реалізації як біг з гори в прірву. Другий важкий і складний, кожен крок ретельно перевіряється як на тактичну, так і на стратегічну вірність, на відповідність кінцевій меті.
То яким шляхом підемо? Начебто, варто піти другим, розумовим. Але тут виникає велика проблема – нас не просто відучили ходити розумовим шляхом, серед нас як індивідуально знаходили здатних йти шляхом розуму та фізично їх знищували, так й колективно шляхом голодоморів, масових репресій та інших видів комуністичного геноциду.
То з ким йти до успішного майбуття розумовим шляхом? На сьогодні майже немає з ким. Але іншого шляху, по великому рахунку, не існує. Бо інший шлях, то шлях не до успішного майбуття, падіння в небуття. То що будемо робити?
Втім, перш ніж допомагати собі, давайте спочатку спробуємо, хоча б теоретично, допомогти іншим. Прогляньте коротенький відеоролик про культ карго і спробуйте дати відповідь на питання про те, що потрібно робити туземцям, щоб опанувати всі досягнення цивілізованих народів?
Моя відповідь на поставлене питання така – вчитися, опановувати всі складові сучасної культури цивілізованого світу. Складно? Так, але іншого шляху немає.
До речі, ми, українці, своєю відсталістю принципово не відрізняємося від туземців з їх культом карго. Хіба що тільки обсягом відсталості. Якщо в них відсутні всі складові сучасної культури, то в нас вирізали тільки одну, хоч й неймовірно важливу – суспільно-політичну.
Отже, треба вчитися. А для навчання потрібна якісна теоретична база. Оскільки автор такої не знайшов, то він використовує створену власноруч. Саме її короткому викладу і планується присвятити наступний допис. А далі співставлення різних теорій (якщо вдасться знайти тих, хто зможе їх чітко сформулювати) між собою і з реаліями сьогодення. І, звісно ж, моделювання майбутнього на основі наявних теорій та шляхів переходу від сьогодення до майбутньої успішності.
Тобто, по великому рахунку, мова йде про намагання створити на Чернігівщині інтелектуальне середовище розвитку. У всілякому випадку, спробувати варто.
