Як на Чернігівщині реагують на потреби та залучають молодих жінок і дівчат до громадського життя

Наслідки війни найбільше відчувають жінки, люди з інвалідністю, діти й молодь – особливо у прифронтових і прикордонних регіонах, зокрема на Чернігівщині. Розповідаємо, як локальні ініціативи допомагають розширити можливості жінок, збільшити їхній доступ до ринку праці, бізнесу та залучити до ухвалення рішень.

Участь жінок у громадських ініціативах Чернігівщини

Війна глибоко вплинула на жінок, дівчат, які мають особливі потреби та пріоритети у відновленні. Серед переселенців(-ок) і біженців(-ок), які прагнуть повернутися з-за кордону, більшість – саме жінки. Вони ж відіграють ключову роль у гуманітарному реагуванні й відновленні, проте залучені до цих процесів нерівномірно. 

Останні 6 років гендерна експертка центру «Розвиток демократії», тренерка із прав жінок Марія Дмитрієва працює з темами, які охоплює порядок денний «Жінки. Мир. Безпека». Зокрема, він спонукає держави залучати жінок на всіх рівнях ухвалення рішень, у механізмах запобігання, управління й урегулювання конфліктів. 

Фото: Марія Дмитрієва, гендерна експертка центру «Розвиток демократії», тренерка із прав жінок

Фото з Facebook-сторінки Марії 

«Залучати молодь і молодих жінок до процесу ухвалення рішень у нас чомусь не заведено. Ця політика контрпродуктивна. Адже саме молодь і визначає майбутнє громади чи країни, насамперед – своєю присутністю там. Якщо ми хочемо, щоб молоді жінки лишалися у громаді, у них має бути змога озвучувати свої потреби й мати вплив на ухвалення рішень. Ігнорування цих потреб призводить до того, що молодь і жінки не бачать свого майбутнього у громаді. Якщо молодь виїздить, про жодне притомне стале майбутнє не йдеться: просто не буде, кому це робити», – каже Марія Дмитрієва.

З її твердженням погоджується Ірина Сімонова, директорка Чернігівського обласного молодіжного центру. «Якщо молодь і молоді жінки поїдуть із громад, вона проіснує щонайбільше 10 років. Вони – наш першочерговий фокус, який ми вкладаємо в будь-який проєкт», – каже Ірина. 

Фото: Ірина Сімонова, директорка Чернігівського обласного молодіжного центру

Фото з Facebook-сторінки Ірини 

Чернігівський обласний молодіжний центр працює з 2017 року і є другим за розміром молодіжним центром в Україні. Призначення Ірини на посаду директорки не минуло без гендерних упереджень: двічі на керівне місце облрада висувала чоловіків. Ажіотаж довкола місця керівника(-ниці) центру мотивував Ірину проводити активну адвокаційну кампанію, виборювати своє право очолити організацію, не розчаруватися в собі та своїх рішеннях.

Офіс молодіжного центру вдихнув життя в майже безлюдну будівлю кінотеатру в самому центрі Чернігова. 27 лютого 2022-го його зруйнувала російська авіація. Тож нині він працює у трьох локаціях Чернігова: департаменті соціального захисту, де працюють молодіжні працівники та працівниці, відбувається навчання та тренінги; приміщенні ЦУМу, де організований простір для настільних ігор і кінопереглядів; а також в історичній будівлі поблизу центру міста, де працює студія звукозапису.

Під час повномасштабної війни кількість ГО й ініціатив, які втілює молодь на Чернігівщині, суттєво збільшилася, зауважує Ірина Сімонова.

Так, наприкінці лютого 2024-го завершилася друга хвиля проєкту «Плече підтримки», який допомагав розвинути економічну незалежність 20 молодих жінок: унаслідок російської агресії деякі з них втратили дім і власні справи. У межах проєкту 15 учасниць із найкращими бізнес-планами отримали гранти. Серед переможних проєктів — клінінг, виробництво меблів, кондитерських виробів, швейне виробництво, психологічні, логопедично-корекційні послуги, бухгалтерські послуги для мобілізованих ФОПів, кав’ярня й квітковий магазин. 

Фото: проєкт «Плече підтримки»

Фото надані командою Чернігівського обласного молодіжного центру

Виклики та рішення на шляху залученості жінок у громадське життя

Згуртованість жінок, молоді й громад директорка Чернігівського обласного молодіжного центру називає ключовою метою нинішньої роботи. Щоби поліпшити умови для молоді та сприяти їхньому соціальному, економічному й політичному розвитку, команда центру дослідила стан утілення молодіжної політики у громадах Чернігівської області. Більшість опитаних у межах дослідження (57%) – жінки. 

«За нинішніх умов найбільш вразлива категорія – це жінки й діти. Окрім базової безпеки, найбільша мотивація для того, щоб вони залишалися у громадах, це – доступ до роботи або змога займатися власною справою. Наразі для жінок є навчальні можливості опановувати нові професії, без упередження поділу на «жіночі» чи «чоловічі». Однак важливо, щоб їхня заробітна плата не відрізнялася від заробітної плати чоловіків на аналогічній посаді та умовах. Також не варто забувати, що здебільшого саме на жінок лягає відповідальність із догляду за дітьми, організацію їхнього навчання й дозвілля. Попри це, жінки й дівчата дуже багатогранні й витривалі. У них має бути змога працювати самим на себе й самореалізовуватися», – переконана Ірина Сімонова. 

За оцінками експертів, протягом тижня жінки витрачають на 16 годин більше, ніж чоловіки на неоплачувану хатню роботу й догляд за дітьми. Це впливає на їхню змогу працювати й заробляти для себе й родини.

Щоб жінки брали участь у громадському житті, економіці й ухваленні рішень, також потрібен доступ до послуг. Часто їхні потреби неочевидні.

«Жінкам потрібна наявність безпечного громадського транспорту у вечірній час і доступ до послуг із догляду за дітьми. Скажімо, якщо жінки хочуть відвідати тренінг чи лекцію, їм потрібен простір, у якому вони б могли залишити дітей, чи людина, яка про них подбає. Якщо такої змоги немає, жінки не візьмуть участі в заході. На жаль, у нашій країні любов до дітей декларативна, найчастіше вони – це відповідальність жінки. Послуг із догляду за дітьми, дитячих садочків бракує, заклади позашкільної освіти масово закриваються. Мами дітей з інвалідністю, жінки, які доглядають за старшими родичами, випадають із ринку праці, суспільного життя: центрів денного перебування для таких людей, де б про них подбали, у нас практично немає», – зауважує гендерна експертка Марія Дмитрієва.

Втілення потенціалу жінок

Визначення і задоволення потреб молоді, зокрема дівчат, створить довіру до громад і молодіжних організацій, дасть змогу активніше залучати молодь і дівчат до громадського життя, упевнена Юлія Гвоздецька, програмна менеджерка ГО «Українська Античність».

Фото: Юлія Гвоздецька, програмна менеджерка ГО «Українська Античність»

Фото з особистого архіву Юлії 

Її організація працює з молоддю Чернігівської, Сумської та Харківської областей. Спершу втілювали проєкт «Активна позиція мого регіону. Очима дітей» для невеликих громад, які хотіли відновити свої молодіжні простори: було навчання для команд, менторська підтримка, розроблення проєктів, пітчинг. У результаті три команди з Чернігівської області отримали фінансову підтримку й втілили проєкти з відновлення й розвитку молодіжних просторів у своїх громадах. Зокрема, хлопці й дівчата з Южного відкрили молодіжний культурно-освітній простір VSELI HUB.

Серед учасників та учасниць проєктів найбільше дівчат – 70/30, каже Юлія Гвоздецька. Тож організація втілює проєкт для дівчат “Girl Power”: у березні 2024-го він стартував у Менський та Ріпкинській громадах. 

«З того, що дівчата вказують у своїх анкетах, бачимо великий запит на сексуальну просвіту. Також отримуємо багато запитів щодо зустрічей із цікавими людьми: почути нову інформацію, дізнатися про їхню кар’єру тощо. На класичне навчання запит навпаки зменшується. Серед іншого, молодь також цікавить лідерство, кар’єра, фінансова грамотність, профорієнтація. Щодо останньої є багато невизначеності. Ми працюємо із громадами прикордонних областей. Раніше студентськими осередками були Харків, Суми, Київ. Нині ж, якщо дівчата залишаються в Україні, вони вибирають виші в західних регіонах. Тому якщо йдеться про профорієнтацію, краще не лише знайомити із професією, а й давати варіанти вибору: куди, яка форма навчання, офлайн чи онлайн, що робити, якщо ти не вступиш», – розповідає Юлія Гвоздецька.

Фото: проєкт “Girl Power”

Фото надана ГО «Українська Античність»

Щоб молоді жінки змогли реалізувати свій потенціал і бажання, їм потрібні шляхи для залучення, різноманіття, мотивація від громади.

«Громаді слід іти туди, де присутні жінки: до навчальних закладів, закладів позашкільної освіти, бібліотек, місць, де збирається молодь. Очікувати, що вони самі шукатимуть для себе ці активності, немає підстав: у молоді нині чимало проблем. Вони намагаються навчатися, знайти роботу, а паралельно зважують, чи не виїхати в Європу. Тож ані часу, ані особливої зацікавленості в цій діяльності у них немає», – каже гендерна експертка Марія Дмитрієва. 

Так, щоб залучити нових учасниць, ГО «Українська Античність» співпрацює із молодіжними просторами й бібліотеками. 

«Помічаємо, що робота над одним завданням чи певна групова активність має тривати 10-15 хвилин. Довше “висидіти” складно, дівчата втрачають фокус, потрібно змінювати діяльність. Окрім того, часто учасниці наших проєктів не хочуть бути просто слухачками: вони беруть активну у спілкуванні, говорять про свої потреби, запити. Тож формат лекцій – не той формат. І навіть якщо це фасилітаційна сесія, потрібно, щоб усе змінювалося й був елемент новизни», – зазначає Юлія.

Наші співрозмовниці зазначають: молодіжна спільнота не лише Чернігівської області, а й усієї України дуже швидко зреагувала на виклики повномасштабної війни. Молоді жінки також активно залучаються в усі процеси: вони захищають, допомагають військовим, доєднуються до відновлення через волонтерські ініціативи. 

Знайти однодумців і доєднатися до відновлення Чернігівщини можна через локальні ініціативи у ваших громадах. Для початку підпишіться на їхні сторінки у соцмережах та розсилки. Слідкуйте за анонсами їхніх заходів та відвідайте ті, які відгукуються вам найбільше. А потім познайомтеся з лідерками цих ініціатив та запропонуйте свою допомогу в тому, на чому знаєтеся найкраще. І так ви долучитеся до ядра активних жінок, що впливають на прийняття рішень у регіоні. Актуальні можливості знайдете на ресурсах Чернігівського обласного молодіжного центру, ГО «Українська Античність», ГО «Чернігівський Центр Прав Людини», ГО «Чернігів Європейський», комплексної програми з розвитку та підтримки місцевих лідерів та ВПО в Україні “aWARe Zone”, Агенції регіонального розвитку Чернігівської області тощо.

Партнерська публікація

Ця стаття створена ГО «Інтерньюз-Україна» в межах проєкту «Зміцнення потенціалу молодіжних та жіночих ОГС у розбудові та підтримці миру», що реалізується у співпраці зі структурою ООН Жінки в Україні за фінансової підтримки Уряду Норвегії.

Думки, висновки чи рекомендації належать авторам і не обов’язково відображають погляди Уряду Норвегії, ООН Жінки, Організації Об’єднаних Націй та будь-яких пов’язаних із нею організацій. Відповідальність за зміст несуть виключно автори цієї статті.