Багато батьків хочуть, щоб їхні діти всебічно розвивалися, досягали видатних успіхів і були здорові, тому віддають їх до різних секцій і гуртків. Щороку масово цей процес стартує після 1 вересня, тобто з настанням нового навчального року.
Більшість мам і татусів вважають, що нічого складного немає: записав дитину на гурток і невдовзі з неї гарантовано виросте олімпійський чемпіон, віртуозний танцівник чи геніальний поет. Та насправді не все так просто, бо до позашкільного розвитку дитини треба підходити максимально свідомо та відповідально.
Яку секцію вибрати для дитини
Дітей віддають на секції частково через те, що так роблять усі, а також тому, що бажаємо нащадкам тільки найкращого: щоб діти були здорові, активні і не відставали від ровесників. А буває, що спортивні секції рекомендують лікарі, вчителі, знайомі. Ніхто не сперечається, що це корисно і цікаво, але тільки в тому випадку, якщо вони підібрані правильно.
Буває, що віддаємо дитину в секцію, яка знаходиться поруч із домом. Це цілком зрозуміле рішення, адже школяру значно зручніше добиратися до занять. Але місце розташування — це не найважливіший фактор у виборі секції. Якщо вона не подобається дитині, то навряд чи приноситиме якусь користь.
«Одним із важливих побажань батькам – бути завжди уважними до своєї дитини. Важливо зважати на її інтереси, таланти та потреби, а не прагнути втілювати свої власні амбіції чи нереалізовані бажання дитинства», – зазначає кандидат психологічних наук, доцент кафедри загальної, вікової та соціальної психології Національного університету «Чернігівський колегіум» ім. Т.Г.Шевченка психолог Юлія Примак.
До того ж, за її словами, нині можна знайти гуртки для дітей будь-якого віку. Адже вже з двох років малюкам дуже корисно спілкуватися з кимось, окрім батьків.
«Із чотирьох років можна пробувати заняття в деяких спеціалізованих спортивних гуртках. Але якщо малеча дуже бешкетує, заважає іншим, то бажано відкласти ці заняття на рік. До п’яти років у дітей формуються особистісні вподобання, і вони готові сказати, чим хочуть зайнятися. Відвідайте одне-два заняття – дайте спробувати», – наголошує психолог.
Із якого віку віддавати до секції
Фахівці стверджують: що менша дитина, то легше розвинути в ній необхідні якості. Тому деякі тренери приходять навіть до дитячих садочків, аби запросити малюків із батьками на свої заняття. Йдеться про спортивну та художню гімнастику, плавання й інші секції.
«Усе залежить від виду спорту і вашої мети – чи це повинна бути просто рухова активність, чи ви хочете мати олімпійського чемпіона. Також усе залежить від фізичного розвитку дитини, стану здоров’я і характеру», – пояснює Юлія Примак.
Медичний погляд на ситуацію
Є затверджені МОЗ України строки допуску дітей до занять у секціях (усі ці норми – для здорових дітей): акробатика – з 8-10 років; баскетбол, волейбол – з 10-12 років, Бокс – 12-14 років; боротьба – 10-12 років. На велоспорт можна віддавати дитину в 12-14 років. Спортивна гімнастика: дівчатка – з 7-8 років, хлопчики – з 8-9 років (зазвичай хлопчики розвиваються пізніше дівчаток). Художня гімнастика – 7-8 років. Гребля – 10-13 років, легка атлетика – 11-12, плавання – 7-9, лижі – 9-11 років. Важка атлетика – 12-14 років. Стрільба – 11-14, футбол, хокей – 10-11 років.
Це стандарти, але багато залежить від дитини. Якщо вона фізично добре розвинена або тато – спортсмен, займався з сином змалку, дитина фізично готова, виконує нормативи на 10-12 років, то можна віддавати в секцію і раніше. А буває, що дитина фізично слабка, погано бачить, то бокс чи інша боротьба не рекомендується і в 12 років.
Водночас чернігівські медики застерігають, що перш ніж віддавати дитину до будь-якої секції, треба пройти медичне обстеження.
«Якщо все ж зупинилися на спортивній секції, то треба насамперед розуміти: спортивні заняття розвивають дитину фізично (а отже і цілісно), здатні знімати психологічне напруження, компенсувати гіподинамію. Вони важливі дітям з підвищеною активністю, аби позбутися зайвої енергії, і малорухливим, спокійним діткам – для профілактики зайвої ваги. Якщо це заняття в команді – дитина набуває навичок взаємодії в колективі, досягнення спільної мети. Зокрема плавання розвиває фізично, формує важливу корисну життєву навичку. Та й для хребта, імунітету загалом користь неабияка. Танці, хореографія, музична школа, театральна студія сприяють формуванню відчуття ритму, естетичного смаку, подоланню почуття сором’язливості. Навіть гуртки з художньої творчості неабияк розвивають дитину розумово за рахунок стимулювання дрібної моторики», – наголошує Юлія Примак.
У секціях формується характер
Звісно, доступ до різних секцій і гуртків у містах більший, ніж у селах. Але той, хто хоче займатися і вдосконалюватися, завжди знайде для того можливості.
Наприклад, у популярній секції самбо свій досвід малечі передають імениті тренери, які і самі зараз є спортсменами. Один із них – призер чемпіонату світу та чемпіонату Європи з самбо Олексій Ніженко. Каже, що амплуа наставника йому до вподоби, але, аби вгамувати норовливих вихованців, іноді доводиться проявляти характер.
«Різні бувають, переважно намагаємося знаходити підхід. І батьки іноді просять, щоб більш суворо з дітьми, бо, видно, вдома теж важко, тому й ведуть до секції, щоб тренери давали більше виховання», – каже тренер Олексій Ніженко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ніжинські татусі у фокусі: відбулась фотовиставка до Дня батька
До речі, попри суто чоловічий характер боротьби самбо, ним займаються і жінки. Деяким навіть вдається досягти чималих вершин. Так, Марина Якубець, яка здобула чимало досягнень, каже, що такий вид спорту допомагає дитині всебічно розвиватися.
«Мені подобається боротьба, бо задіяні всі групи м’язів. У мене немає дітей, але всіх своїх родичів і сестер я агітую ходити на боротьбу. Однак важко зараз боротися з гаджетами й комп’ютерами», – розповідає Марина Якубець, переможниця чемпіонату світу та Європи серед молоді, переможниця Кубка України.
Батьки юних самбістів зазначають, що віддали своїх дітей на цей вид спорту, адже він допомагає підтримувати здоров’я та скеровувати енергію малечі в правильне русло.
Та не самбо єдиним. Дівчата і їхні мами більше тяжіють до граційних видів спорту – художньої гімнастики чи танців. Наприклад, як 8-річна Єва Дубина та її мама Тетяна.
«До секції художньої гімнастики ми прийшли у шість рочків, одразу як пішли в перший клас. Євина однокласниця вже рік займалась цим спортом і тому, не довго думаючи, ми пішли за нею. Ще й так збіглося, що тренування ДЮСШ «Чернігів» проходять на базі школи №19, де і навчається донька», – повідомила пані Тетяна.
Як розповідає жінка, спершу вона й не думала, що дитина настільки захопиться цією справою, але вже через кілька місяців на зміну мультфільмам прийшли відео з виступами дівчат зі збірної України з художньої гімнастики.
«Звісно, було важкувато у деяких моментах. Та не тільки було, а й зараз так. Але головне – мотивація. У нас є така установка: «Якби це було легко, то всі були б гімнастками», і це є стимулом працювати далі. Були і сльози, і відмови від тренувань, бо гімнастика – це вид спорту, в якому буває боляче, важко, але наступного дня, коли втома минає, вже знову моя Єва чекає на тренування. Велике «дякую» ще хочеться сказати тренеру Сердюк Дарії та головному тренеру Бориско Юлії. Завдяки їм ми все ще займаємося, попри біль, попри втому – саме вони в потрібну хвилину знаходять слова, аби змотивувати на роботу далі. Та й узагалі вони мають просто сталеві нерви та терпіння, щоб навчити таких малюків всього, що вміють самі», – ділиться Тетяна Дубина.
А психологи нагадують, що спортивні секції чи гуртки потрібні насамперед для загального розвитку, а також розвитку їхніх здібностей і талантів та підсилення слабких сторін.
Утім, формуючи з сина чи доньки майбутнього чемпіона чи генія, батькам дуже важливо не забувати, що період дитинства промайне дуже швидко. Тому треба залишати дітям час для ігор, прогулянок із друзями, чи якихось інших цікавих занять, але, звісно, не за комп’ютерними іграми й гаджетами.
Ірина ОСТАШКО
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
