«Дуже тяжка втрата, ніби з нас усю кров висмоктали»»: як у Мені проводжали в останню путь пілота Олександра Мигулю (Фото)

12 серпня 2024 року Менська громада втратила Захисника та вірного сина.  Під час виконання бойового завдання загинув менянин – командир авіаційної ланки капітан Олександр Мигуля, йому було усього 27 років…

15 серпня Героя провели в останню путь у рідному місті. Місцевим і досі не віриться, що то був не страшний сон…

«Дуже тяжка втрата, ніби з нас усю кров висмоктали», — в коментарі для ЧЕЛАЙН зазначає Тамара Шепель, директор Менського опорного закладу імені Т.Г. Шевченка.

Олександр Мигуля, навчався в цій школі 9 класів, тож зростав на очах пані Тамари, але в той час вона не була директором, а просто викладала хімію в його класі. А ще вони, хоч і далекі, але родичі.

«Із татом Сашка ми — однолітки, в паралельних класах навчалися. Прекрасно маму знаю і тьотю по батьковій лінії. Ця родина для мене – не чужа.

Але ж, його батько вже третій рік, як безвісті зник на фронті. Він воював під час АТО, і пішов воювати, коли почалося повномасштабне вторгнення. Зник на Бахмутському напрямку.

Сашко — із простої родини. У його батьків спільне життя не склалося. То фактично мама піднімала сина і молодшу доньку, якій нині 22 роки, сама. А працює мама санітаркою в лікарні. Жили воно скоромно, в скоромному будиночку. Мама за все переживала все на своїх плечах тягнула…

 У той день, як Саша загинув, ми спілкувалися. Я ще про нього запитувала, бо ми на той момент ще не знали, що Саша загинув…», — розповіла Тамара Шепель.

За словами пані Тамари, у школі Саша був неконфліктною дитиною, скоріше навпаки: був спокійним, врівноваженим, любив спорт. І його дитяча мрія була – стати військовим льотчиком. Тож після 9 класів він вступив до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. А потім навчався  у Харківському національному університеті Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, який закінчив його із відзнакою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Привид Києва: на Чернігівщині попрощалися з льотчиком Олександром Мигулею (Фото)

Із перших днів повномасштабного вторгнення він був на військових позиціях. Також Олександр – один із привидів Києва.

«На поховання приїжджав його комбриг, і від Сирського подяка була, був речник Повітряних Сил Ілля Євлаш. До речі, теж випускник нашої школи. Я була у Іллі класним керівником. І літак МІГ робив коло пошани. Дуже щемно все відбулося. Такого поховання ще в нас у місті не було. Колеги-пілоти Олександра приїжджали, військові… Якби людина не заслужила таких почестей, то настільки багато людей не було б», — каже Тамара Шепель.

Вона пригадує, що останній раз бачилася з Сашею, на похоронах його бабусі. Якраз на День народження Олександра, 21 квітня, був похорон. Він відпросився на похорон і одразу після поховання рідні провели його на службу. Бо йому треба було бути на бойовому чергуванні. Приїжджав він і на поминання, хоч і всього на один день, хотів побути з родиною.

«На похоронах бабусі, я запитувала: «Чи не відправляють тебе навчатися на F 16?». Казав, що поки що ні, бо потрібен тут.

Він був простим, не зазнавався. А коли він приїжджав у короткочасну відпустку, його класний керівник, яка також була класним керівником його сестри, запрошувала його у школу на виховну годину.  А він розповідав дітям, що треба вчитися. Бо не досягнеш своєї мрії без знань. Мотивував дітей навчатися.

Він хотів бути штурмовиком, але це в нього не вдалося, то був пілотом  винищувача. Його мати про це розповідала.  На МІГу він літав, під час бойового завдання загинув», — згадує пані Тамара.

Олександр не встиг створити родини, дітей не мав. Весь час навчався, бо навчання дуже важке, а із військових закладів додому відпускали дуже рідко. Навіть дівчини в нього не було. Казав: «Я ще встигну…».

Тамара Шепель каже, що загибель Олександра – це величезна втрата для всієї громади:«Вчора у нас все місто стояло навколішках і позавчора також, коли ми Сашу зустрічали «на щиті». Я в них вдома була всі три дні, то навіть не знаю, як мама оговтається від усього цього. У неї просто вирване серце. Дуже великі надії покладала на сина…

А він зовсім скоро мав отримати звання  майора… Я й досі не можу повірити, що таке сталося із Сашею…».

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ірина Осташко

Фото – Повітряне командування «Центр»