«Голод і вулиця. Коли обстріли чи дрони – то смерть»: як жителі прикордоння Чернігівщини переживають ворожі атаки та блекаути

Уже котрий рік в умовах війни з наближенням зими українцям кажуть, що сезон холодів буде дуже важким. Треба готуватися до того, що електроенергії більше часу не буде, аніж буде. А відтак виникатимуть проблеми з усіма іншими комунікаціями – водою, опаленням, зв’язком тощо.

Тож до цих всіх викликів потрібно бути готовим заздалегідь. Причому що ближче до кордону, то ситуація складніша, бо до проблем зі світлом і відсутністю інших благ цивілізацій додаються постійні обстріли, які несуть смерть і руїни.

«Обійняти всіх і молитися, хоча я – атеїстка»

Любов Макаренко, жителька Семенівки, окрім того, що дбає про себе, опікується ще 32 собаками і 35 котами. Та ще й безліч котів і собак годує на вулиці. Не покидає чотирилапих у біді, хоч піклуватися про них – дуже дорого і ризиковано для життя.

«Ми зараз під постійними обстрілами, а це дуже важко. Корми для тварин дуже необхідні. На них йде вся моя зарплатня. Але кажуть, що будуть затримки із виплатами, і тоді – голод. Не отримаю зарплатню – не буде за що купувати корми. Голод і вулиця. Коли обстріли чи дрони – то смерть. Такі наші реалії.

Ми тримаємося з останніх сил… Ці очі під час обстрілів, як вони бояться, це треба бачити і відчувати. І ти нічим не можеш їм допомогти, крім як обійняти всіх і молитися, хоча я – атеїстка», – прокоментувала «ЧЕЛАЙН» Любов Макаренко.

Їжу для чотирилапих жінка готує на вогнищі на вулиці. Але через непросту безпекову ситуацію не щодня, а коли вибере більш-менш безпечний момент.

«Страшнувато, багато дронів усіляких літає, боюсь, щоб дрон у чугун не впав. А взагалі дуже важко, бо корми собачі й воду вожу на тачці під вибухами. Одного разу везла, а над головою дрони, поруч пожежа, то кидала тачку з кормами, а це 50 кілограмів, і бігла до укриття. На щастя, пролетів мимо.

Взагалі вибухи чи дрони, а корми тваринам забирати з магазину треба. Один раз на тиждень в одному магазині, це понеділок, у четвер – в іншому магазині. Доставки під двір собачатнику немає. Навіть в одному магазині що більше закуповую кормів, то більша до мене зневага: це вище гідності продавців зателефонувати мені та сказати, що машина з кормами приїхала. Я вже змирилась, що мене – вчителя-волонтера, директора школи – ні в що не ставлять. Мені ж головне, щоб привозили їжу тваринам, завідувачка магазину робить знижки. Інші продавці мене не цікавлять, хоча їхнє ставлення неприємне. У невеликих населених пунктах, коли ти допомагаєш тваринам, на тебе дивляться так, ніби ти просто дурень», – зазначила Любов Макаренко.

Пані Любов розповіла, що тримає собак на подвір’ї покійних батьків її чоловіка. Між тим, готувати доводиться на вулиці, адже чоловік відключив газ, бо дорого платити.

«Я навіть у найсильніші морози не маю де погріти руки, коли годую тварин. Єдине – дякую чоловіку за те, що не виганяє тварин з двору», – сказала жінка.

За словами Любові Макаренко, ситуація зі світлом, водопостачанням й іншими комунікаціями в Семенівці була дуже складною. Зараз усе ніби більш-менш нормалізувалося, але чи надовго – хтозна. Бо постійні обстріли тривають і невідомо, що буде завтра.

«Найголовніше, що наразі місцеві привозять продукти своїми силами, бо інші підприємці відмовляються привозити товар. Поки тримаємося. Мені головне, щоб тварини були ситі та здорові, про все інше не задумуюся», – пояснила Любов Макаренко.

Вона також розповіла, що дрова, потрібні для приготування їжі тваринам, ще має, зберігає їх у недогорілому сараї, у який сталося влучання. Ще залишилося трохи дров від покійної свекрухи. Як усе буде більш-менш добре, на зиму цих запасів має вистачити. Але, окрім дров, є й інші потреби.

«Дуже потрібна солома, бо зима, кажуть, буде лютою. У мене є трохи біля двору собачатнику, там живуть коти дикі, яких я годую. Кішок, їхніх мам, повідловлювала та стерилізувала, але ще дикі маленькі є, не знаю хто, то годую поки що.

Також дуже потрібні сухі корми. Раніше нам передавали чернігівські волонтери сухі корми від PURINA Україна, а тепер сказали, що в завод прилетіло, то не сподівайтеся. А нам так необхідні ці корми», – поскаржилася Любов Макаренко.

Життя показує, що світ не без добрих людей. Тож є сподівання, що хтось із небайдужих протягне руку допомоги Любові Макаренко та тваринам.

«Без світла погано, але не смертельно»

Далі від кордону – ситуація ліпша. Але звісно, що дрони літають, тривоги постійні, світло відключають, утім, люди тримаються і вірять у краще, бо про енергонезалежність, хоча б часткову, подбали заздалегідь.

Юрій Дахно з села Москалі розповів, що, крім графіка відключень, подеколи трапляються ще й неполадки місцевого походження, які спричинює вітер або дощ. Тож сидіти без світла таки доводиться.

«Найбільше переймаємося за холодильники та морозильні камери. А так є павербанки, світильники, купа ліхтариків. Маємо можливість ненадовго підключатися до інтернету. Хтось має генератори чи акумулятори й інвертори.

Газу в селі нема, лише скраплений балонний до плит. Опалення в кого водяне, а в кого пічне, або як у мене – і те, і те.

Дрова є. Звісно, що без світла погано, але не смертельно. А жили ж люди колись без світла, ще й які рукотвори виходили з їхніх вправних рук.

У наше село світло провели в 1962-му. Прорвемося і тепер. Головне, аби Бог зберіг наших захисників і настав якнайшвидший переможний мир», – упевнений Юрій Дахно.

До речі, чоловік має запаси дров на зиму та продовжує рубати дрова нині. Сухі дрова вже сховані в хлівах і прикриті плівкою.

Також під час блекаутів ніхто в селі голодним не сидить, бо люди тримають господарство і палять пічки, в яких готують смачну їжу в горщиках.

«Головне – не панікувати»

Юрій Андрійченко, староста Волосківського старостинського округу Менської міської ради сказав, що до сезону холодів готувалися завчасно.

«У Волосківському старостаті твердопаливний котел, що працює без електроенергії, достатній запас дров і торфобрикетів.

Пункт обігріву розгорнуто в адмінприміщенні старостату. Наразі вирішується питання з придбанням генератора для потреб старостату. Доступ до інтернету є навіть за відсутності електроенергії (до 12 годин витримує заряд акумулятора). За потреби можемо нагріти чаю на котлі. Головне, не панікувати. Все витримаємо», – переконаний староста.

Для надання адміністративних послуг у громаді функціонує пересувне відділення ЦНАП, мікроавтобус обладнаний усім необхідним для надання послуг за відсутності електропостачання.

Настання зими – не скасувати. До того ж вона дедалі ближче. Тож поки не вдарили морози, треба подбати про власні комфортні умови під час холодів. Важливо утеплити житло, запастися необхідними речами на випадок блекауту: грілками, ліхтарями, зарядними станціями, їжею тривалого зберігання, водою. Важливо підготувати теплий одяг, ліки та мати готівкові кошти, бо під час блекауту банкомати, швидше за все, не працюватимуть.

Власникам автівок також не завадить перевірити їхній стан.

А ще важливо мати план дій на випадок надзвичайних ситуацій і стежити за офіційною інформацією від місцевої влади. Та найголовніше – не піддаватися паніці та не занепадати духом. Бо вистоїмо і перезимуємо.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ірина Пономаренко