У скрутні хвилини надихала й дивувала сміливість побратимів.
Воїн Юрій, оборонець Чернігова, ділиться своїми думками, щодо захисту міста.
«З початком повномасштабної війни росії проти народу України, страху мабуть, не було, лише лють. Лють за те, що сусід, з яким наче як і спілкувались, пішов на мене жорстокою та кровавою війною. Завдяки тому, що раніше брав участь у військових зборах, було хоч якесь розуміння, що робити.
В той день, 24 лютого, з початком агресивних дій «сусіда», я пішов до збірного пункту, отримав зброю й долучився до лав територіальної оборони. Охочих в чергах, за зброєю, була просто неймовірна кількість, мабуть й уявити такого б не зміг. Наші люди об’єднались проти ката загальною ненавистю, з метою скорішої перемоги. Чернігів кажуть місто-герой, але на мою думку – це фортеця, так як оборонці стали стіною, задля захисту рідного краю. Оборона відбувалась абсолютно по всьому периметру Чернігівщини, були й прориви ворога. Ми постійно змінювали місце дислокації, переїздили з одних позицій на інші. Там де вдавалось, ми відбивали їх атаки. У скрутні хвилини надихала й дивувала сміливість побратимів, котрі підтримували один одного.
Зараз ми більш підготовлені й навчені. У нас є все необхідне для того щоб не пустити їх до міста. Найголовніше звичайно, це наші люди, котрі зроблять все і навіть трішки більше, для того щоб всі росіяни котрі захочуть до нас завітати, залишились в нашій землі назавжди».
Джерело: Регіональне управління Сил ТрО “Північ” Збройних Сил України
