Про бої на підступах до Чернігова, або Як «Афганець» з РПГ-7 знищив російський «Тигр» та Т-72 з екіпажем

Григорій Маханьков до війни був успішним підприємцем у сфері готельно-ресторанного бізнесу та одночасно працював у Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Свій позивний «Афганець» він пов’язує з нескореним народом, який може воювати та бажає захищати рідну землю. До того ж капітан Григорій Маханьков проходив військову службу в Афганістані, де опанував багато зразків різноманітної зброї і здобув досвід ведення бойових дій, який став йому у пригоді під час оборони Чернігівщини, зокрема села Количівка, від російської навали.

Довідково. Количівка — село, що входить до Іванівської сільської громади Чернігівського району Чернігівської області. Розташоване на відстані 10 кілометрів від Чернігова. Населення — близько 1500 мешканців. Під час російського вторгнення тимчасово було захоплене російськими загарбниками, а на початку квітня минулого року визволене.

«У моєму підрозділі  були люди різних професій — від робітника до професора»

Свій бойовий шлях Григорій Маханьков розпочав 28 лютого минулого року, коли прибув до місцевого терцентру комплектування та соцпідтримки. За шапку  «афганку», в якій він призвався, співслужбовці і прозвали його «Афганцем».

З початком широкомасштабного вторгнення Григорій вивіз свою сім’ю  у безпечне, як він тоді вважав, місце. Проте це село на Чернігівщині згодом також потрапило під окупацію ворога. Вже пізніше, коли воїн туди повернувся, побачив жахливі умови — майже кожна хата була простріляна ворожими кулями, але, на щастя, його родина пережила цю окупацію більш-менш нормально.

— У Чернігові формувався новий стрілецький батальйон, і мені тоді запропонували посаду командира роти. Дуже вразила велика кількість добровольців, які бажали потрапити до війська за покликом серця, аби захищати свою землю. До моєї роти призивалися люди різні як за характером, так і за професіями. У підрозділі  були всі, від робітника до професора, — каже воїн.

Бої на підступах до Чернігова

Перший бойовий виїзд підрозділ «Афганця» мав здійснити в напрямку села Іванівка, однак, доїхавши автобусом до Количівки, зрозуміли, що далі пересуватися не можна, адже неподалік вже був російський танк.

— Танк почав стріляти в наш бік, і снаряд впав неподалік автобуса, на якому ми переміщалися. Мої підлеглі вчасно вистрибнули, що в подальшому і врятувало їм життя, адже наступний постріл ворога був влучним — прямо в автобус. Тоді поранило нашого водія, — пригадує український захисник. 

Надалі підрозділ Григорія утримував позиції на околицях Количівки та давав гідну відсіч ворогу, який майже впритул наблизився до них. 7 березня 2022 року велика російська колона наближалася до Чернігова. Перед ротою «Афганця» стояло надскладне завдання — зупинити росіян та правильно організувати бій.

— На той час я розумів: якщо всю роту буду виводити назустріч з російською колоною, втрати будуть дуже великими. Тож для ведення бою залучив лише три розрахунки, решта залишилися на своїх позиціях. Великою небезпекою були їхні безпілотники, які пильнували за нами. Поруч з моїми військовими в бій вступили нацгвардійці, підрозділи механізованої та танкової бригади, — розповідає Григорій.

Згодом армійцям вдалося знищити російську БМП, яка очолювала колону, і далі «Афганець» віддав наказ атакувати росіян із флангів та тилу. Сам Григорій з РПГ-7 знищив російський розвідувальний бронеавтомобіль «Тигр» та танк Т-72 з екіпажем, який вів вогонь у бік Чернігова.

рашисти тоді мали намір прорватися до Чернігова якомога швидше, проте «Афганець» зі свою ротою зводив їхні плани нанівець. Не допоміг ворогу навіть десантний підрозділ, який штурмував позиції українських захисників.

— Дуже сміливо мої хлопці вели бій. Особливо хочеться відзначити воїнів «Кіпіша» та «Джордана». Останній уразив російський «Урал», після чого їхня десантура почала відходити. Коли стемніло, сміливий боєць Олександр Грищенко, який, на жаль, пізніше, в черговому бою, загинув на Донеччині, під шквальними вогнем доставив мені РПГ-7, за допомогою якого  я знищив ворожий БТР, що постійно обстрілював наші позиції, — розповів «Афганець».

Під час цього бою Григорій був поранений та декілька днів не міг стати до строю.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зранку російська армія обстріляла два села на Чернігівщині

Навчання особового складу — важлива складова успіху в бою

— Не було часу навчати особовий склад, бо ворог підходив майже впритул. У будь-якому бою на командира покладається велика відповідальність, адже він повинен правильно оцінити обстановку і прийняти виважене рішення, — розповідає Григорій Маханьков. — І дуже добре, що ми відійшли від «совкових» принципів, коли можна годинами чекати наказу вищого керівництва. Тепер рішення командир може прийняти оперативно,  не лякаючись відповідальності. У рашистів «совкові» принципи існують і нині.

Швидкі та розумні рішення Григорія Маханькова допомогли зберегти життя особовому складу та закінчити бій без «двохсотих» і поранених. Проте ворог не зупинявся та намагався у будь-який спосіб захопити Чернігів.

Вже за два дні «Афганець», який ще не оговтався  від поранення, виїхав до свого підрозділу під Количівку та вступив у бій з переважаючими силами противника, зупинивши їх на декілька днів. Проте російська навала сунула на Чернігів, і підрозділ Маханькова був обстріляний з «Градів», а сам він зазнав тяжкого поранення і знову потрапив до лікарні.

— На сьогодні половина хлопців з моєї роти захищає нашу державу на Донбасі, — розповідає воїн. — Я дуже хочу їх усіх побачити, і головне — щоб вони повернулися додому живими і неушкодженими. Після останнього поранення я не зміг вже повернутися у стрій, але мої підлеглі продовжували виконувати надскладні бойові завдання з оборони Чернігова. Так, біля Новоселівки бійцям моєї роти протистояв підрозділ російського спецназу, проте вони змогли там вистояти. Поблизу селища Лукашівка також воювали з переважаючими за чисельністю та технікою силами ворога, але і там не розгубилися. 

За словами «Афганця», велику увагу необхідно приділяти навчанню особового складу. На жаль, на початку широкомасштабного вторгнення основам ведення бою та навичкам володіння зброєю деяких військових він навчав безпосередньо в бою, адже часу на підготовку тоді взагалі не було. Зараз він вважає, що треба мати певний резерв інструкторів, які будуть навчати новоприбулий особовий склад. Від якісної підготовки залежатиме й успішність виконання будь-якого бойового завдання.

За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі капітан Григорій Маханьков був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. 

— Це нагорода на весь мій підрозділ. Вважаю, що кожен з роти гідний її. Я її присвячую всім своїм підлеглим, хто був зі мною в Количівці, — каже «Афганець».

До того ж Указом Президента України № 188/2023 від 30 березня 2023 «За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку та високий професіоналізм» Григорій Маханьков був нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

…З великим болем він пригадує своїх загиблих побратимів. Проте знає, що його підлеглі з честю та гідністю дали відсіч російським окупантам і це їх лише загартувало, аби в разі повторного ворожого наступу не дати рашистам жодного шансу на захоплення хоч клаптика рідної чернігівської землі…

Останнє поранення, яке дістав Григорій у бою під Количівкою, далося взнаки — він вимушений був звільнитися з війська за станом здоров’я. Наразі його підтримкою є велика родина — це улюблена дружина, дві дорослі доньки та онук. 

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Автор: Ігор Березинський, АрміяInform

Фото автора та з особистого архіву Григорія Маханькова