ВійнаКультура

У Чернігові презентували збірку поезії «Вірші, народжені війною» Валерія Вовка

Як і де народжуються найщиріші поетичні рядки? І про що вони? Єдиної відповіді на це запитання нема й не може бути…

21 січня у Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка відбулася презентація збірки поезії учасника оборони Чернігова, ветерана ЗСУ Валерія Вовка «Вірші, народжені війною». Поезії, писаної не ручкою, а серцем – ночами, в напівтемряві, при світлі ліхтарика, затиснутого в зубах, після нелегких днів, коли наші воїни-добровольці з 21-го окремого стрілецького батальйону стояли стіною навколо рідного Чернігова, щоб не допустити в місто російських зайд. З того самого батальйону, до якого 2 березня 2022 року вступив добровольцем Валерій Вовк (позивний – «Михалич»).

Книга побачила світ у Чернігівській ОУНБ ім. В. Г. Короленка на підтримку ініціативи волонтерок Інни Чистенко та Марини Івашко. Ілюстрації до збірки створила молода талановита художниця Анастасія Хамраєва.

На початку заходу присутні переглянули уривок із документального фільму про захисників Чернігова «Відстояли – відстоїмо», створеного ТРК «Новий Чернігів», та вшанували хвилиною мовчання полеглих у боях воїнів ЗСУ та жертв російсько-української війни.

Директорка Чернігівської ОУНБ ім. В. Г. Короленка Інна Аліференко у своєму вітальному слові подякувала панові Валерію за мужність і побажала йому козацького здоров’я та нових творчих успіхів. Бо поетичне слово в часи війни – це теж потужна зброя в боротьбі з ворогом. «Нехай Ваші нові вірші будуть про кохання, про Перемогу, про щасливе життя. Все буде Україна!» – такими словами завершила свій виступ Інна Михайлівна. Також пані Інна висловила вдячність волонтерам за співпрацю.

Далі модераторка заходу – головна бібліотекарка відділу документів із гуманітарних наук Надія Заваліна – надала слово авторові презентованої збірки. Валерій Михайлович ділився спогадами про народження своїх віршів і, звичайно, читав їх. Поезія в авторському виконанні завжди звучить особливо щиро та емоційно.

Вірші, що увійшли до збірки, з’являлися на світ на основі пережитого, реальних подій, спілкування. «Я слухав воїнів, що повернулися з полону…», «Суха статистика війни…» Ці назви настільки промовисті, що стає моторошно. Є у книзі і присвяти бойовим побратимам, рідному Чернігову, рідному дому, родині, вірші-роздуми. А «Розмова козаків» – з такою перчинкою, що чимось нагадує листа запорожців турецькому султанові. Адже пан Вовк з перших днів перебування в лавах ЗСУ відчув, що воїнам потрібна не лише зброя, яка стріляє, а й поетичне слово, що надихає і веде за собою в бій.

Один із віршів Валерія Вовка має назву «Батальйонна пісня». За ним створено відеокліп «Герої Чернігова». Організація та оформлення – Театр пісні «Забава» (керівниця – Марина Харчук). Аранжування й вокал – Віктор Николишин (Кам’янець-Подільський).

«Завдяки Інні Чистенко, Анастасії Хамраєвій та надпрацьовитому колективу Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка маємо можливість презентувати «Вірші, народжені війною» з гідною ціллю – збір коштів для наших ЗСУ», – сказала у своєму вітальному слові Марина Івашко. «Ваше життя, Ваша творчість, Ваша місія значущі для багатьох людей! Ви з побратимами відстояли Чернігів, а Ваша творчість спрямована як на сьогодення, так і на майбутнє!» – з такими словами звернулася до пана Валерія Інна Чистенко. Також вона відзначила, що ілюстрації, створені Анастасією Хамраєвою, дуже глибоко відобразили вірші, а це можливо лише через уміння відчувати світ. «Колектив бібліотеки Короленка, ви справжній осередок знань, творчості й підтримки митців України! Ваша праця викликає повагу і вдячність! Усі присутні на зустрічі – кожен із нас наближає Перемогу України! Дякую! Героям Слава!» – сказала пані Інна. Навзаєм – дякуємо за співпрацю!

Вітаючи автора книги, начальник патронатної служби військової державної адміністрації, почесний громадянин міста Чернігова Петро Брежинський відзначив: «Історія – це не тільки факти, а ще й емоції…. Можливо, хтось скаже, що такі заходи, як сьогоднішній, «не на часі» Але я вважаю, що їх потрібно проводити, бо через 10–15 років усе може забутися». І справді, воєнна поезія – це частина українського літопису.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Нова книжка про війну: «Чернігів: погляд із блокадного міста»

До привітань долучився заступник командира з морально-психологічного забезпечення 21-го батальйону Володимир Маслов, який вважає «Михалича» своїм названим батьком. На війні так буває – незнайомі раніше люди зближуються настільки, що стають рідними…

Тепло привітав пана Вовка бойовий побратим – командир 3-ї роти, орденоносець Григорій Маханьков («Афганець»). Це було навіть не так привітання, як спогади. Григорій Іванович розповів про бої в Количівці, де один хлопчина стояв, ніби Рембо, перед ворожою технікою і рвався в атаку. А на зріст він був 1 м 60 см… За цим сміливцем так і закріпився позивний «Кіпіш». Отакі вони – наші добровольці!

«Один доброволець вартий трьох солдатів», – переконаний військовий історик, доктор історичних наук, професор кафедри історії України Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя, заслужений діяч науки і техніки України Сергій Леп’явко. Він же «Професор», боєць 21-го батальйону, побратим «Михалича». «Незалежність уже відбулася. Війна – це не тільки втрати, а й братерство. 21-й батальйон – це сім’я», – відзначив пан Сергій.

«Найбільший оберіг – це наш Валерій Михайлович», – каже Сергій Леп’явко. Так і є. Бо у «Михалича» – найстаршого в батальйоні – в ті буремні дні з’явився не тільки названий син, а й названий онук – юнак, якому пан Вовк урятував життя.

Директор позашкільного навчального закладу «Центр національно-патріотичного виховання, туризму та краєзнавства учнівської молоді» Петро Степовик пригадав, як уміло «Михалич» координував гру «Джура», де треба було протягом 5–7 днів розселити 300–400 дітей, дати їм лад, зацікавити. Валерій Михайлович як беззмінний бунчужний це вмів. І це згодилося йому на війні, коли потрібна була термінова передислокація. До речі, «Джура» зазвичай проводилася в Количівці – селі, яке «Михалич» захищав разом із побратимами.

На презентацію завітали рідні Валерія Вовка, його друзі, колеги, знайомі. Пролунали музичні вітання від солісток Театру пісні «Забава» Світлани Вертебної (авторська пісня Станіслава Качановського «Чернігів мій») та Поліни Котляр (пісня «Я Україна»).

Найголовніше для воїна – надійний тил. Вірна супутниця, порадниця і берегиня родинного затишку – дружина Валерія Михайловича. Жінка, яка все життя підтримує чоловіка, хвилюється й молиться за нього. Коли в Чернігові було неспокійно і пан Валерій пішов захищати рідне місто, пані Ірина прийняла у свій дім дві сім’ї, щоб легше було пережити весь той жах. Їй, своїй коханій, єдиній і найкращій, Валерій Михайлович присвятив вірш «Святій мучениці Ірині». Бо Ірина означає МИР!

Мине гроза, і сонце знову засіяє!

І заживемо, як Тарас того хотів!

І кожен хай у світі знає:

Ми всіх здолаєм ворогів!

Цими рядками з вірша Валерія Вовка «Прозріння» ведуча презентації завершила захід.

Але… Раптом у залі помітили «Начмеда» Романа Луценка. І знов – обійми, вітання, спогади… І вірш, присвячений цьому хороброму хлопчині… З якою теплотою та любов’ю автор його читав!

Звучали на презентації і нові поезії пана Валерія, що не увійшли до збірки. Загалом, захід викликав цілий шквал почуттів: від сліз на очах до щирих усмішок. А далі була автограф-сесія, упродовж якої зібрали й передали волонтерам кошти для наших захисників, що наразі – в самому епіцентрі пекла війни.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ще статті по темі

Back to top button