*Рубрика: Давайте фантазувати
Рідний Чернігів! Як він змінюється протягом останніх років! Не встигаєш змигнути оком, як зникає щось звичне і знайоме, а з’являється купа новинок і цікавинок. Тут у нас оновлені парки з кольоровими фонтанами, ось велодоріжка побігла, а он тролейбус прокотився полатаною дорогою… Хай уже ж полатаною, а не новою, але ж колись усе буде! Таке видовище мимоволі створює якийсь мрійливий настрій. Заплющую очі і…
Минуло десять років. Надворі 2029 рік. Драматичний театр на площі приймає гостей на чергову виставу. Серед них більшість – це молодь. Роздивляюсь: дівчата майже всі на підборах. А, та це ж клінкер новий на площі поклали у 2019-му! І він, між іншим, досі як новий і по ньому можна ходити без остраху поламати ноги в туфлях. Іду далі. Меморіальна дошка загиблим героям АТО. Очі героїв дивляться на квіти. Тут завжди повно квітів, школярі приносять, пам’ятають. Згадують із вдячністю за мирне небо, бо вже десять років, як немає війни.
Прогуркотів тролейбус. Новенький! Старих уже давно ніхто не бачив, закупили нові, «антипригарні», найбезпечніший і найзручніший транспорт тепер! Сідаю, їду. Краса! І в тролейбусі благодать, усім місця вистачає, ніхто не лається, рогатий котиться рівненько, дорога ж нова, як дзеркальце, давно вже тертушку не нагадує. І за вікном – нові будинки кольорові, вікна привітно біліють тюлями, квартири всім подавали. Згадую, чула в новинах, що в Чернігові термін «безхатько» став архаїзмом, зникло таке явище в нас як серед людей, так і серед тваринок, у притулку на Масанах частенько буває так, що всіх чотирилапих забирають у сім’ю. Із вікна видно поліклініку. Казали, що нове обладнання якесь закупили і ліки мало не від усіх хвороб винайшли, тому тепер туди навідуються тільки по щеплення (та й то безкоштовно). Ну, або якщо кому нудно вдома сидіти, то приходять поспілкуватись.
Виходжу коло магазину. Не обираю, бо знаю, що ціни скрізь однакові, що забажаєш (гуляй, душа!), купуй, зарплати вистачить на все. Чемно пропускаю екскурсовода з рядочком туристів. Знову повели на новий туристичний центр дивитися. Там тепер і музей історії Чернігова з нещодавно віднайденими артефактами (спеціалісти кажуть, що часів сивої давнини), і каток, і роледром, і басейн там є… Чого тільки там нема! Та й узагалі, змін за десять років – усіх не згадаєш. Десною тепер плаває трошки зменшена копія лайнера «Гармонія морів», клумби по місту засадили голландськими тюльпанами та трояндами (і ніхто їх, між іншим, не ріже поночі), а до підземки ескалатор і спустить, і підніме. На вулицях геть тобі чисто, ні смітинки навколо, бо не кидають, де доведеться, як раніше, а сортують – і на переробку потім відправляють. Завод спеціальний у нас теж є. Говорили раніше, що колись усе буде – і маємо! За якихось десять років усе в нас є!
Розплющую очі. Я на Алеї героїв сиджу, на площу дивлюся. Кладуть новий клінкер. Мрії починають здійснюватися. Колись скажуть, що з нього все почалося. Колись усе буде! Розквітай, Чернігове!
Юлія Зуб
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
