День 4
«Я знаю точно – невозможное возможно», – в голові крутилася одна фраза з попсової пісеньки. Ніженьки дрібненько тупотіли. Намагалася робити це красиво, навіть витончено. Під бій курантів, що на Апеляційному суді, наче Попелюшка, яка, як і я, провтикала свій заповітний час, знов влітаю в офіс.
Кажуть, у всіх різне сприйняття часу, і це можна перевірити – 3 хвилини подумки рахувати секунди, а потім звіритись із секундоміром. Моя перевірка не виправдала сподівань – маю найадекватніше сприйняття часу з похибкою в 2 секунди!
Тим часом цими днями збирала поради від практикуючих гуру пунктуальності. Так, представник Нацради з питань телебачення та радіомовлення області Ірина Сенченко провела зі мною душевну розмову. Переконує, моє спасіння у плануванні дня. Звичайний щоденний детальний список завдань має приводити до тями.
А ще, така банальність і дурість для «сови» – раннє вкладання в ліжко, не пізніше 11-ї вечора і підйом о 6:00. Ну, це вже капєць.
Але тепер я знаю, хоча б у якому напрямку мені рухатися далі. В мене окреслився план підкорення Всесвіту.
День 5
Зазвичай я не взуваю підбори, незручно швидко пересуватися містом. Але сьогодні… Сьогодні в мене має бути свято. У мене буде свято!
Спробувала виконати найважчу пораду «вкладання-підйом в/з ліжка». І знаєте що? Я! Все! Встигла! На підборах! Пливла, наче пава, мабуть, уперше не летіла «в милі».
Так просто! І це лише один із прийомів боротьби з моєю хворобою.
Опустимо нецензурні здивовані вигуки друзів-колег. Із того, що можу тут написати: «Ти що, спала в офісі?», «Ти не лягала спати взагалі?».
Так. Ще одна, найголовніша порада: «Це лише твоє життя. Ти маєш отримувати від нього задоволення. І ти завжди встигнеш на ГОЛОВНЕ».
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
