Що означає Різдво Христове: традиції, ворожіння, вірування

Сакральний зміст Різдва Христового для українців: що нам обіцяє це свято і які з наших традицій найкращі

День народження Господа нашого і Спасителя — Різдво Христове – одне з найвеличніших свят, яке відзначається усіма християнськими церквами світу (православними, католицькими, протестантськими), багатьма державами світу, організаціями, спільнотами, родинами.

За Григоріанським календарем святкування припадає на 25 грудня, за Юліанським — на 7 січня. Більшість християн усього світу величають народження Сина Божого 25 грудня. І це — не лише католики, а й протестанти, яких більшість у США та Європі, православні США, Канади, Греції, Туреччини, Румунії, Болгарії, греко-католики Канади та інших країн. За юліанським календарем — Росія, Казахстан, Киргизстан, Сербія, Грузія і до цього року — Україна.

Цьогоріч нарешті й ми на законодавчому рівні приєдналися до цієї двомільярдної частини світу зі святкуванням Різдва Христового. Розмови про бажання зробити це розпочалися давно, багато українців і раніше свідомо змінили дати свого святкування Різдва із 7 січня на 25 грудня. Бо саме так у нас було ще з 1923 року, коли на Всеправославному Соборі в Константинополі ухвалили 25 грудня як Різдво Христове для всіх православних християн.

Проте радянська влада цілеспрямовано змінювала власною ідеологією все, що зародилося і стало традицією у нас значно раніше. А у 1929 році вона перемогла і в царині духовності та, за традицією, внесла і тут свої корективи, скасувавши Різдво взагалі і встановивши навзамін своє свято – Новий рік.

Оскільки наші законодавці відновили справедливість загальнохристиянського святкування, можна було б полегшено зітхнути і готувати кутю та 12 страв у відроджений Святвечір, 25 грудня.

Але ось уже багато років, як звичаї святкування 7 січня в кожній родині набули особистісного значення,  власного забарвлення, виробилися унікальні звичаї, символи, прижилися певні цінності, тому багато українців за традицією святкуватиме Різдво 7 січня.

Напевне, лише законодавчі зміни – це лише частина роботи в цьому напрямі, має ще пройти певний час, щоб усе стало на свої місця остаточно. А наразі, принаймні у 2017 році,  кожна родина для себе вирішуватиме, коли вона святкуватиме велике Різдво. Тим паче, жодна писемна пам’ятка не дає точного свідчення – ні року, ні місяця, ні дня, — коли саме народився Син Божий.

Головне – знати про те, що в ці дні Господній Син був посланий Богом на землю задля спокутування гріхів і спасіння людства. І що вже його народження поділило історію на «до нашої ери» та «нашу еру». Українці й славні тим, що сотні років попри все бережуть традиції і звичаї, трепетно ставляться до всього духовного, що отримали у спадок, удосконалюють і розвивають його. І Різдво Христове – яскраве тому підтвердження.

Дорога Христа

Про Сина Божого, Його місію і Його дорогу є дуже багато книг, починаючи від Книги Книг і завершуючи віршиками для дітей, інших творів мистецтва – картин, музичних шедеврів тощо. Але всі ці твори овіяні легендами, переспівані й творчо переосмислені, тому які з них максимально достовірні, не називається. Проте ці твори надзвичайно цінуються і попри все служать джерелом знань.

Так, Євангеліє від Луки свідчить:

Ісус Христос народився в часи правління імператора Августа в юдейському місті Вифлеємі у сім’ї теслі Йосипа Обручника з Назарету та Марії. Йосип з Марією прибули до Вифлеєму для участі в переписі населення, який проводили за наказом імператора Августа, коли Сирією правив Киріній. Родина була змушена переночувати в печері, що використовувалася як хлів для укриття худоби від негоди, оскільки не було місця в заїзді. Під час народження Христа зійшла Вифлеємська зірка, яка вказала про цю подію мудрецям зі Сходу.

Першими прийшли поклонитися Христу пастухи, яким про цю подію сповістив янгол. Волхви прийшли в Єрусалим і розпиталися у царя Ірода про царя юдейського та стривожили його. Придворні книжники та первосвященики відповіли мудрецям, що згідно з пророцтвом цар мав народитися у Вифлиємі юдейськім. Тоді Ірод покликав мудреців і відправив їх до Вифлиєму вивідати все і йому доповісти. Вони найшли Ісуса вже у домі і піднесли Христу дарунки — золото, ладан і смирну. Попереджені уві сні мудреці повернулись іншою дорогою додому.

Довідавшись про народження Христа, цар Юдеї Ірод велів провести побиття дітей у віці до 2 років, але Христос був чудом врятований від смерті. Попереджений ангелом Йосип забрав сім’ю та змушений був утікати до Єгипту і перебувати там до смерті Ірода.

Що означає Різдво Христове для українців

Українці з давніх-давен – віруюча нація. На всі цикли сільськогосподарських робіт, родинні події, важливі віхи в життя вони просили благословення Господа. У «Символі віри» передаються усі три найголовніші складники і чинники вірування українців, що й пояснює основну суть Різдва для нашого народу:

1: Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого й невидимого

2: І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.

3: І в Духа Святого, Господа, Животворящого, Котрий від Отця походить, і Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і слава, він бо говорив через пророків.

Традиції Різдва

Водночас українці не будували і не будують релігійних стереотипів, які б зациклювали їх на певних діях, пов’язаних з релігією. Так, приміром, святкування Різдва Христового в кожному регіоні має свої особливості, відмінності та власні «родзинки», що робило і робить святкування ще більш родинним, особистісним, яке водночас зближує  і осяває.

Різдву передував Піст. Оскільки останні дні перед постом припадають на день пам’яті святого апостола Пилипа, то сам пост прийнято називати Пилипівкою.

Пости перед святами, як і перед Різдвом – хороша можливість очистити думки і помисли, зануритися в себе, в молитви, переглянути свої вчинки, дії, звірити їх зі шляхом Господа. А також утриматися від спокус, образ, лихослів’я.

Святвечір

Напередодні Різдва, при появі першої зірки, родина сідає за Святу вечерю. Ця чудова традиція насичена символами і віруванням і шанується у кожній православній родині. У цей день багато хто до вечері утримується від їжі незалежно від того, дотримувався він посту чи ні. Вечеря пісна, складається зазвичай з 12 страв – за кількістю 12 апостолів (або, як вважає також багато українців – за кількістю місяців у році). Обов’язковими є кутя, узвар, хліб, сіль, часник, борщ з вушками (крихітні вареники з грибами), риба, квасоля, капуста, пампушки, калач, інші пісні страви.

Кутя готується з цільних зерен пшениці (хоча в кожному регіоні по-різному: беруть жито, ячмінь, рис тощо, головне — крупи мають бути цільними), бо крупинки — символ людей, склеєних в людство. За клей слугує мед, а щоб наступний рік був щедрим і родина жила в здоров’ї та достатку, до куті додають горіхи, родзинки, мак, сухофрукти тощо.

На почесному місці в домі повинен стояти Дідух – житній чи пшеничний сніп, який символізує урожай, добробут і є оберегом роду.

Свята вечеря розпочинається молитвою. Запалюють різдвяну свічку, що символізує пам’ять про душі предків, а також зірки, які з’явилися на небі, коли народився Христос. На вечерю збирається вся родина. Прийнято, де б хто був, повертатися у цей час до домівки, щоб наступний рік був нерозлучним. Господар благословить вечерю:

«Дай, Боже, дочекати всім у здоров’ї до другого року!».

Після Святвечора і аж до Водохреща вітаються фразою «Христос народився» і відповідають – «Славімо Його!».

Різдво, Коляда, гості, віншування, ворожіння, надії

Перший день Різдва — великий і урочистий день, який українці проводять у церкві на врочистому Богослужінні, відвідують родичів, друзів, приймають у себе гостей. Страви цього дня були найрізноманітніші: кожна родина прагнула приготувати найсмачніше, що також пов’язувалося з добробутом на наступний рік. Тому спеціально до Різдва кололи кабанчика, а відтак запікали стегно, готували ковбаси, холодець, різноманітні рулети, рульки, коптили сало. Пироги, бабки, киселі  також були незмінними наїдками на різдвяних столах українців.

На Різдво здавна дотримуються традицій, які, втім, характерні для всіх великих християнських свят: одягалися лише новий одяг, нічого у цей день не робили, заборонялося шити, прати, прибирати,особливо виносити сміття. Всю їжу готували заздалегідь.

Як щедра і гостинна нація, українці цього дня надають особливу увагу гостям: радо зустрічають кожного і щедро пригощають, а також ходять у гості. Правда, усе це відбувається надвечір, бо ранок і день присвячують молитвам і родині.

Гарною прикметою вважається, коли на Різдво до господи першим завітає чоловік. Тому жінки намагалися цього дня створювати родинний затишок удома. Правда, ця прикмета діє не на всіх теренах країни, як, утім, й інші  святкові прикмети. Приміром, що і в гостях не бажано надовго затримуватися — привітав господарів, віншуючи у гарному колі народження Сина Божого, і даєш можливість родині святкувати у колі найрідніших. Родинні цінності — понад усе.

Найбажаніші гості на Різдво — колядники. Це могли бути як діти, так і дорослі. Дорослі зазвичай організовувалися у вертепи — цілі театралізовані дійства зі спеціальною атрибутикою, головна з яких — Різдвяна зірка, що символізує Віфлеємську — щасливе свідчення народження Спасителя.

Найвідомішою колядкою для українців є, напевне, «Добрий вечір тобі!»

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Застеляйте столи, та все килимами, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Та кладіть калачі з ярої пшениці, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Бо прийдуть до тебе три празники в гості, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А перший же празник: Рождество Христове, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А другий же празник: Святого Василя, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

А третій же празник: Святе Водохреща, радуйся,

Ой, радуйся, земле, Син Божий народився.

Колядники співали вітальні пісні-колядки та розігрували жартівливі сценки. Проте в цих жартівливих сюжетах розігрувалися серйозні боки життя українців, щиро бажалося родині щастя, здоров’я та достатку. Господарі обдаровували хороших гостей гостинцями та грошима.

Ще однією традицією святкування Різдва є різдвяні ворожіння. Українці здавна цікавилися своїм майбутнім, хотіли знати, що їх очікує, і вірили в небесні знаки, які отримували при цьому. Тому в період Святок, починаючи зі Святого Вечора і закінчуючи Водохрещем, наші предки ворожили на свою долю.

Дівчата зазвичай ворожили на судженого. Збереглося багато цікавих зразків і звичаїв їх ворожіння, яких дотримується і сучасна молодь. Дівчата збираються гуртами і в повній темряві палять свічки чи папір, розглядаючи за відбитками полум’я обриси судженого.

У ніч перед Старим Новим роком смажили млинці і на ранок виходили з ними на дорогу — вважалося, що ім’я першого зустрічного чоловіка носитиме суджений.

Парубки, які не хотіли, щоб до їхніх коханих засилали сватів інші хлопці, йшли до млина, брали три скіпки зі шлюзів і таємно втикали в одвірок своєї дівчини.

Проте найбільше хотілося дізнатися про те, чи довгим буде життя. З цією метою ставали між лампадкою і свічкою і спостерігали за тінню: якщо вона подвійна — житимуть довго і щасливо.

Атрибути Різдва

Це, насамперед, Дідух, свічки, Різдвяна зірка і Різдвяний вінок. Дідух кожна родина прикрашала по-своєму, ставила на найпочесніше місце, зазвичай на покуті. Згодом цей прекрасний автентичний витвір українців замінила ялинка, проте нині він набуває свого другого народження.

Різдвяний вінок плетуть з гілок сосни, ялини, ялиці і прикрашають свічками, стрічками, дерев’яними фігурками. Його підвішують над дверима, на стіну або кладуть на різдвяний стіл.

Різдвяні святки

Дванадцять наступних днів після Різдва називаються святими днями або Святками.

Наступний день після Різдва присвячується Матері Христа Спасителя Пречистій Діві Марії. Від зібрання віруючих у храм для прославлення і подяки Її, цей день називається Собором Пресвятої Богородиці.

Щедрий вечір

Щедрий вечір — друге свято різдвяного циклу через тиждень після Різдва. Цей день ще називали Меланки — на честь християнської святої преподобної Меланії. За традицією, святкування супроводжувалося обходом хат із побажанням людям щастя, здоров’я і добробуту в новому році. Щедрують також театралізованими групами: «Меланка» і «Василь» та «Ряжені».

Сакральний зміст різдвяних днів

Різдво Христове – це, в першу чергу, свято добра, миру і милосердя. Українці в цей день — не за чиїмось наказом, а просто за велінням серця — допомагають, хворим, сиротам, вдовам, жебракам, бродячим тваринам і всім тим, хто з різних причин не відчуває свята. І щиро вірять, що на Різдво небо розкривається землі, і сили небесні виконують все задумане. Але бажання обов’язково повинні бути добрими.

Духовне очищення і щира віра в Господа — головне на цьому довгоочікуваному річному святі для всіх християн, яких би церковних чи календарних традицій вони не дотримувалися. А Христос народжується у наших душах щодня.

Як і зараз — Христос народився! Славімо Його!

Миру, щастя, добробуту, міцного здоров’я! Щасливих свят!

Тетяна Зінченко

Джерело: https://espreso.tv