На руках у дружини і без уваги влади – незрячий чернігівець потребує «соціального таксі» (Відео)

Останні сім років чернігівець Петро Лаптєй живе в суцільній темряві.

«Я зір втратив через лікарську помилку. Мені лікували катаракту, а виявилась глаукома», — чернігівець Петро Лаптєй.

Увесь цей час він пересувається в інвалідному візку, бо сім років тому його спіткало ще одне нещастя – чоловікові ампутували ногу.

«У зв’язку з цукровим діабетом почалася гангрена. У мене вже сім років нема ноги», — чернігівець Петро Лаптєй.

Та на цьому біди Петра Миколайовича не закінчилися – в нього відмовили нирки. Останні сім років він мужньо переживає і цю біду.

«Дуже хороший, оптимістичний, духом він не падає, він до всіх добре ставиться, лікується, жартує, квіти носить дівчатам. Життя любить і ми його любимо», — лікар діалізного центру Наталія Павленко.

Своє щасливе минуле він змінив на жорстоке сьогодення – без ноги, очей і нирок. Колись працював фотокореспондентом, їздив Україною, знімав фільми, сьогодні його життя – це дім і лікарняна палата. Півтижня Петро Лаптєй проводить у гемодіалізному центрі.

«Тричі на тиждень обов’язково на 7.00 і до 11.30 я приймаю процедури, неодмінно», — чернігівець Петро Лаптєй.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівці просять підтримки у питанні фінансування соціального таксі

4 години процедури коштують пацієнту понад дві тисячі гривень. Цю суму поки покриває держава, а от поїздки до гемодіалізного центру для родинного бюджету, який наповнює лише дружина,  надто дорогі.

«50 гривень за раз, якщо двічі поїхати – сотня. Тричі на тиждень – 300. Пенсія – 1 550, я ще таблетки п’ю. Якщо таблеток не буде, я дуба вріжу. Це десь 500-600 гривень на місяць, якщо більше нічого не лікувати», — чернігівець Петро Лаптєй.

Петро Лаптєй розповідає, що минулого року він користувався «соціальним таксі». Із водієм товаришував настільки, що впускав його до власної хати.

«У мене довірені люди, вони мені відкривали дім, завезуть, закриють, і пішли. Ліквідували, не знаю, чиє це було задоволення. Добре було все», — чернігівець Петро Лаптєй.

Петро Лаптєй розповідає, що соціальні таксисти, на відміну від їхніх звичайних колег, ніколи його не ображали, допомагали зручно сісти в автомобіль, ще й заводили до хати. Сьогодні Петра Миколайовича тягне на собі маленька тендітна дружина Надія.

-Таким чином намагаємося заходити, стидно…Але ж хто знав, що так вийде. Добре, ми пішли, а то зворушився. Все, до побачення.

Цьогоріч Чернігівська міська рада вирішила, що «соціальне таксі», яке ще того року обслуговувало людей з обмеженими можливостями, надто дороге для бюджету міста, а тому такий транспорт відмінили. На захист чернігівців, які потребують особливих послуг, стала частина депутатів міської ради.

Сергій Вакуленко, один з ініціаторів продовження проекту «Соціальне таксі», каже, що, можливо, вже на найближчій сесії разом із колегами лобіюватиме це питання. Та чи вдасться переконати іншу частину депутатів, що особливі чернігівці чекають соціального транспорту – покаже час.

Журналіст Яна Титенок

Оператор Дмитро Дриганов