Наталія Воскресенська: Чернігів не проміняю на жодне європейське місто

Вперше з Наталією Воскресенською я познайомилася на чернігівському «Євромайдані» під час Революції Гідності. Це був 2013 рік. Наталя була однією з найактивніших учасниць вечірніх зібрань на Красній площі, вона була ідейною революціонеркою і щоразу під час інтерв’ю запевняла, що хотіла миру і спокою, благополуччя і достатку нашій країні. У той період Наталя вже точно знала, що не повернеться жити у Британію, де працював її чоловік, хоча змога залишитися закордоном, працювати там і народжувати дітей була. Чому Наталя не проміняла Батьківщину на таку «солодку» Європу, вона погодилася розповісти в інтерв’ю Чеline.  

— Наталю, як ти опинилася у центрі гарячих подій Революції Гідності, яка тривала і на столичному Майдані,  і в Чернігові на Красній площі? Чи не боялася ти взяти на себе відповідальність волонтера та активіста?

— Волонтерство, мабуть, у мене в крові. Після закінчення школи  досить тривалий час я не жила в Чернігові. Змінювала міста і, навіть, країни. Мій чоловік у Британії мав контракт, а тому, звісно,  поїхала за ним. Закордоном почала займатися благодійництвом – я організовувала різні акції, мета яких – зібрати кошти для хворих дітей з України. Також організовувала на волонтерських засадах різноманітні заходи для молоді. Коли в Україні розпочалася Революція Гідності, я стала її, так би мовити, прихильницею. Спочатку Майдан я підтримувала пасивно, а потім не змогла сидіти вдома і дивитися по телевізору, як гинуть активісти, а тому на Майдан поїхала і я.  В найгарячіші його дні – це було 19 і 20 лютого, я, навіть, допомагала медикам. Після Майдану у мене почалась досить активна волонтерська і громадська діяльність. Я їй присвятила дуже велику частину часу, зусиль, фінансів. Майдан мене «зарядив».

— Не так давно твої пріоритети у житті, мабуть, дещо змінилися, адже  ти стала мамою.

— Так, у мене народився синочок. Я дуже щаслива і просто не можу передати радість материнства. З народженням сина, дійсно, змінились пріоритети. На нього зараз йде більшість часу, сил, фінансів тощо. На щось інше часу не вистачає. З появою дитини я стала цікавитися  питаннями батьківства і виховання, адже хочу виростити здорового, розумного і щасливого синочка. Не хочу, щоб у нашій родині було так – «нехай росте, а там вже що вийде», а тому до виховання підходжу свідомо.

— Чи змінилася ти після народження дитини?

— Я стала, напевно, більш жіночною, терплячою, доброю і часто «молодшаю», тобто повертаюсь в дитинство. У нас зараз період повзання, тому ми багато часу проводимо на долівці, граючись, сміючись, читаючи книжки. По-іншому стала відчувати сенс буття і мету своєї діяльності.

— І почала звертати увагу на те, як зробити  Чернігів комфортним для материства?

— О, так. Після народження дитини я стала помічати у Чернігові проблеми, яких не бачила досі. Проблема №1 – це наші тротуари: коли ти йдеш з візочком, вони стають великою перешкодою на шляху, адже багато де високі бордюри, і, чесно, страшно наближатися до них із дитинкою. Нещодавно були з сином у басейні «Малятко» у дитячій поліклініці. Я ще й досі не можу отямитися від шоку: роздягальня дуже тісна, всі штовхаються, на столиках, хоча це такі досить вузькі тумби, діткам тісно. Взагалі, я про це можу розповідати годинами. І тому, дійсно, почала привертати увагу до проблем, з якими зіштовхуються  батьки.

— Наталю, досить тривалий час ти жила у Британії. Чи не було у тебе бажання залишитися там, подалі від Чернігова та України?

— До Майдану я хотіла залишитися закордоном, оскільки, звичайно, переваги кращого життя були очевидні. Але коли в Україні розпочалася Революція Гідності, у мене з’явилась надія на щасливе майбутнє нашої країни. Тому я вирішила зостатися тут і своїми  справами  впливати на розвиток держави. Я дуже люблю Чернігів і розумію, що потрібна тут, а не десь там далеко. Я дуже люблю Україну і є істинним патріотом. Що для мене патріотизм? Це щось схоже на кохання і стосунки з людиною. Ти маєш не тільки отримувати, але і віддавати. Тобто кожен громадянин має робити все, що від нього залежить для своєї країни, щоб в ній жилося краще. Все просто.

— Щоб ти хотіла змінити у Чернігові?

— Взагалі, я б хотіла, щоб у першу чергу змінилися чернігівці, бо нема сенсу щось міняти, поки наші люди не стануть патріотами  – не брати хабарів, не смітити на вулицях, не псували майно громади. Я б хотіла, щоб люди допомагали одне одному, допомагали нашому місту і поважали працю кожного з нас. Вийди на суботник, вкрути у під’їзді лампочку – це ж все так просто. Не потрібно вказувати на сусіда, голову ОСББ, депутата, президента. Треба самим теж щось робити для своєї країни, для свого міста. Оце і є справжній патріотизм.

— Почитавши твою сторінку у Facebook, можна пересвідчитися, що ти і далі продовжуєш займатися активістською роботою?

— Не дивлячись на появу в родині дитини, я продовжую вести досить активне життя: працюю, займаюсь спортом, зустрічаюсь з друзями, займаюсь громадською діяльністю, своїми хобі і багато чим іншим. Я багато читаю. Досі я продовжую керувати громадською організацією «Ініціатива «Активні громадяни», якій виповнилося вже два роки. Ми допомогаємо родинам військових, організовуємо різні волонтерські заходи. До речі, нещодавно обговорювали макет Стіни Небесної Сотні. Ми вирішили її оновити. Обговорення було насичене, було багато пропозицій і нам вдалося зробити її макет. Тож вже скоро у нас буде оновлена Стіна Небесної Сотні.

— Наталю, як ти відпочиваєш і де береш натхнення?

— З появою дитини часу катастрофічно не вистачає – усе віддаю сину. Але… Я навчилася отримувати задоволення від кожної миті життя. Наприклад, після повернення з-закордону я чомусь почала любити  дощ, а тому часто гуляємо з сином під теплими краплями, які падають з неба. А ще люблю ходити по калюжах. Реалізую, так би мовити, мрії з дитинства.  Я також відпочиваю, коли читаю цікаву книжку.

Розмову вела Катерина Примак