Люди: Від життя в «Біловезькій пущі» до війни на Донбасі: історія Альберта Черешка

Вони щоденно ставлять своє життя на шальки терезів. На противазі – наше з вами майбутнє і доля України. Мужні, сильні, загартовані запеклими боями з ворогом Збройні сили України і нині продовжують боронити нашу державу від підлого ворога. Сьогодні, 6 грудня, в День Збройних сил України, в нашій традиційній рубриці «Люди» поговоримо про одного з тих, хто від самого початку російсько-української війни пішов на фронт.

Йдеться про учасника АТО, а нині – головного спеціаліста у справах ветеранів війни Альберта Черешка. Давайте знайомитися.

Розкажіть про себе. Де народилися? Як минуло дитинство? Де навчалися?

Народився в Чернігові 25 травня 1983 року. Дитинство провів у бабусі в с. Ровбицьк Пружанського району Брестської області (Білорусь). Жив у заповіднику «Біловезька пуща». Жили майже в лісі, бачив усіх тутешніх звірів, яких інші бачать лише в зоопарку, а я мав за щастя спостерігати їх у своїх володіннях, на волі.

Далі – навчання в школі №15 м. Чернігова, ПТУ №18. Навчався на курсах водія в ДОСААФ. Після цього була строкова військова служба в Дніпропетровську (спортрота РОСГ) у 2000-2001 роках.

Розкажіть про вашу родину.

Дружину звати Ольга, познайомились ще у 2010 році, коли я займався підприємницькою діяльністю. Вона працювала в алкогольній компанії з кількома дистриб’юторами алкогольної продукції та інших напоїв. Можна сказати, було кохання з першого погляду – швидке та бурхливе. Через кілька місяців після знайомства почали жити разом, а вже через півроку одружилися. Цифра 25 у нас сімейна: 25 березня – день народження дружини, 25 травня – мій, 25 серпня ми одружилися.

В шлюбі, здається, вже років 90, дуже багато подій за цей час сталося (жартує). Щодо улюблених занять, то дружина більше hand-made цікавиться, об’єднала навколо себе майстрів з усієї області. Я більше займаюсь соціальною роботою в напрямку ветеранського руху, кулінарією, спортом. Додатково навчаюсь у Технологічному університеті за напрямом «Публічне управління та адміністрування», спрямованим на підготовку фахівців із вирішення стратегічних завдань управління в державному та корпоративному секторах.

Де працювали і чим займались до Революції гідності?

До Революції гідності працював інженером із підключення інтернету в компанії Київстар, дуже цікава робота. Було багато пригод і нестандартних ситуацій, після яких рівень особистої комунікації виріс у рази. Раніше був приватним підприємцем.

Як у вашому житті з’явилася війна?

Кілька місяців хаосу на початку 2014-го пройшли дуже боляче, коли почали формувати батальйони територіальної оборони, все стало зрозуміло… Шлях 41-го батальйону пройшов від початку 2014-го до середини 2015 року, а потім разом із побратимами створили громадську організацію для спільного вирішення проблем і питань, із якими на той час багато з нас не знали, що робити. Багато питань було вирішено, але, на жаль, після кількох років діяльності вже нікому не було цікаво очолити організацію та продовжити її діяльність.

Розкажіть про війну… Адже учасники бойових дій називають це війною, а не АТО.

Важко говорити. Війна є війна. Багато чого є розказувати. Але не хочеться взагалі згадувати…

Ким працюєте зараз?

Працюю головним спеціалістом Північного міжрегіонального сектора Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників АТО. Це робота з ветеранами. Вислухати проблему та вирішити її, якщо це можливо. Працюємо по всій області. На день переважно приходять 2-3 людини, телефонують 3-4. Це колишні бійці або члени їхніх родин. Теми для вирішення – соціальні, пільги, реабілітація, санаторно-куротна реабілітація тощо. Інколи виходимо поза межі функціональних обов’язків – допомагаємо дітям учасників АТО, волонтерською роботою займаємось. Раніше найбільше було звернень щодо медицини, лікування, тепер переважають пенсійні, квартирні, земельні питання.

Що думаєте про воєнний стан на Чернігівщині?

На мій погляд, якщо вводити воєнний стан, то всюди. Не може такого бути, наприклад, що Чернігів «воює», а Київ «не воює». Це абсурдно і дивно. Вважаю, що все має мати початок і кінець, у нас же на одну й ту саму ситуацію війни спочатку АТО, зараз ООС, тепер цей незрозумілий воєнний стан. Усе заплутано.

Можете назвати плюси і мінуси для держави подій Революції Гідності?

Багато емоцій. Важко щось говорити . Вважаю, що кожен має визначити їх для себе особисто. Я вже визначив, але це не для загалу.

Що хочете побажати військовослужбовцям у День Збройних сил України?

Бути прикладом у військовій справі та залишити поруч тільки професіоналів. Кожен має займатися своєю справою!

Олег Дешура