Рубрика «Люди»
На Чернігівщині є дуже цікава та дійсно унікальна локація – «Будинок Хаскі». Цей комплекс недаремно називають місцем сили, адже розташований він у мальовничому куточку на березі Десни. Створив і розвиває це особливе місце Анатолій Прокопець.
Саме він і буде сьогодні гостем рубрики «Люди». Отже, давайте знайомитися.
Анатолій Прокопець.
Підприємець, 56 років, одружений, має двох синів, народився в Ніжині.
Освіта:
Чернігівський радіомеханічний технікум, Ніжинський педагогічний університет (спеціальність – «географія і біологія»), Сумський національний аграрний університет (дистанційне навчання за спеціальністю «заводчик-кінолог»).
«Спілкування зі щасливими людьми – це своєрідне задоволення».
Усе почалося з хобі. Десь у 2000-х я збудував у Кладьківці невелику стайню на п’ятьох коней. Із друзями об’єдналися в кінний клуб і почали разом кататися верхи. Був тоді в мене собака породи далматинець на ім’я Пумба. Купив того собаку в циркачів, які приїжджали до Ніжина. Він постійно бігав із нами біля коней.
Вибігався, зробився дуже гарним. Катав мене Пумба навіть на лижах.
Я загалом дуже люблю активні види відпочинку. Коли цього собаки вже не стало, дружина подарувала мені двох хаскі.
І потім усе почалося.
Два хаскі – це добре. Але сани вони не потягнуть. Чотири собаки краще тягнуть.
Тому все закрутилося – і нині в нас уже 17 собак.
Потім ми вирішили збудувати будинок для відпочинку, щоб самі могли приїжджати відпочивати. А потім усе переросло в комплекс. Спершу був споруджений власне «Будинок Хаскі». А потім і «Будинок Каюра».
Брав кредит, складали бізнес-план, прораховували все. Загалом приблизно 120 000 доларів пішло на спорудження будинків. А меблі, тварини, розвиток… Це все вже перестав рахувати.
Кладьківка – це дійсно місце сили. Коли люди сюди приїжджають, то вони все це відчувають.
Тут унікальні місця. Озера, річка, тварини, луги. Сюди приїжджають на вільний простір. Плюс тісний контакт із тваринами дає потужний заряд енергії.
У нашому комплексі коні, собачки, єноти, баранчики, кози, котики, курочки. До речі, нещодавно до нас прибилася косуля. Ми її виходили, вона зараз у нас козячим молочком ласує.
Унікальність нашого проєкту з кіньми ще й у тому, що вони самостійно виходять зі стайні, самі приходять, випасаються і потім до стайні самі.
Також для наших гостей ми проводимо пленери, фотосесії, енергетичні навчання, уроки їзди верхи. Взимку – катання в упряжці, на лижах і сноуборді.
Плюс лазня.
Ми також організовуємо орнітологічні екскурсії по Десні. Десна насправді суперова річка. Тут можна побачити дуже багато різних птахів: зимородки, ракші, чаплі, кулики. Було бажання навіть зробити тут, у Куликівській громаді, Всеукраїнський фестиваль куликів. Це було б круто. Це і туризм, і фотографи, і художники, і відпочинок.
До нас приїжджають багато відомих людей. Влад Яма був, Анатоліч, відомий телеведучий, із родиною приїжджав. Продюсери різні були. Дипломати та представники іноземних делегацій приїжджали. Французи, китайці… Багато людей було. Чимало з них є постійними нашими гостями.
Коли почалася повномасштабна війна і на Чернігівщину прийшли вороги, ми не стояли осторонь. Ми купували ліки для ЗСУ. Також наша команда готувала їжу. Юрій Вилегжанін їжу роздавав і приміщення надавав. Війна всім принесла багато горя. Щодо нас, то оце тільки зараз потихеньку починають приїжджати відвідувачі.
Моя найбільша мрія – це вдосконалення себе в енергетичному плані. Людина – досить непростий суб’єкт. Хотілося б більше розкрити свої потенційні можливості. Хочеться більше навчатися, більше розуміти, більше розповідати людям, давати більше енергії. Для мене головне – не отримання прибутку, а емоції і враження людей. Мені приємно, коли люди задоволені.
Спілкування зі щасливими людьми – це своєрідне задоволення.
Я люблю активне дозвілля. Катаюся на гірських лижах, кайті (кайтсерфінг, або кайтинг – вид спорту, основою якого є рух під дією сили тяги, що розвивається утримуваним і керованим спортсменом повітряним змієм (кайтом). – Авт.). Багато мандрував світом, був в Австрії, Андоррі, Іспанії, на Мальті. Дуже багато де був. Фактично їжджу туди, де є активний відпочинок.
Є велике бажання побувати на змаганнях – перегонах на собачих упряжках. Побачити все це на власні очі, відчути атмосферу, подивитися неймовірно красиві простори, північне сяйво.
Планував завести північних оленів, щоб узимку, немов Санта, катати дітей. Але виявилося проблематично. Оленям потрібен спеціальний корм, мох повинен бути. І оводні наші заважатимуть їм жити.
Люблю читати. Колись до мене приїжджав Ніколас Димітров. Це болгарський письменник. Він написав книжку про цифровий наркотик «Дилер реальності». Ця книжка мене дуже вразила.
Дуже хочу, щоб закінчилася війна. У нас дуже чудова країна з чудовими людьми.
У нас колосальний потенціал.
Бачу Україну вільною, сильною і щасливою.
Спілкувався Павло Солодовник
Фото – з архіву Анатолія Прокопця
