Ви можете з ним працювати, проводити час в одній компанії і навіть жити разом. І ви можете навіть не помітити цього або не надати належного значення цій проблемі. Так, безсумнівно, зовнішність – оманлива. Він не ходить міськими вулицями, хитаючись із боку в бік, як алкоголік, якого одразу можна визначити за характерним запахом перегару. У нього не побачите звужених зіниць або почервонілих очей, він не перебуває в полоні галюцинацій, як наркоман. Так, безумовно, він не вживає спирт і будь-які інші медичні препарати, як це роблять алкоголіки або наркомани-початківці.
Я скажу більше, швидше за все, ця людина – ігроман (ігроман-початківець). Вона конспіративна у фінансових питаннях. Вона грає на ті гроші, які може програти. Вона позичає ту суму, яку в змозі повернути у визначений час.
Конспіративність початківця – це найжахливіша сторона медалі. Адже 90% ігроманів-початківців не хочуть визнавати себе гравцями, залежними від гри.
Хоча зупинити цю моторошну залежність значно легше саме в цей початковий момент або період, називайте як хочете.
Я не стверджую, що у кожної людини, яка зробила свої перші ставки на будь-які спортивні змагання, з’являється залежність від гри, як з’явилася у мене.
Безумовно, не в кожної. Знаю тільки достеменно: щойно людина зробила свої перші пару ставок, вона автоматично виходить на мінне поле ігрозалежних, таким чином опиняючись у зоні ризику. Як складеться далі, залежатиме від неї.
А ці «перші ставки» можуть бути зроблені абсолютно випадково. Наприклад, за порадою друзів: «Давай поставимо на своїх, заодно цікавіше дивитися буде за келихом пива. Або, якщо вже квитки є, їдьмо до Києва, але спершу зробімо ставки». Зазвичай перші ставки потенційного клієнта відбуваються саме так – легко та невимушено.
Дуже погано, якщо перша ставка грає на вашу користь (на користь гравця). Я не знаю, хто відповідальний за це везіння, але за тривалий час спілкування з гравцями я дізнався, що найчастіше перша ставка – виграшна. 100% гравців пам’ятають свою першу ставку. Моя перша ставка була програшною: 13 вересня 2011 р. «Шахтар» програв на виїзді «Порто». Я ставив, звісно, на перемогу «Шахтаря». Зате коли я вирішив вдруге випробувати удачу, в мене пішла вдала серія: 2-га, 3-тя, 4-та, 5-та, 6-та, 7-ма ставки були виграшними…
І після такої вдалої серії я й сам не зауважив, як втягнувся. Конспіративність тривала приблизно 7-8 місяців. У цей період я ставив тільки на важливі матчі: Ліга Чемпіонів, Ліга Європи, збірні.
Але щойно починаються перші великі програші, конспіративність одразу ж відходить убік. Насамперед програються власні заощадження, потім починаються борги, позики, кредити… Гравець починає ставити на будь-які спортивні події, які відбуваються цього ж дня або просто «наживо» в Лайфі (Live), щоб відігратися. Тобто він перестає ставити на свою улюблену команду та стежити за одним чемпіонатом. Людина перестає бути гравцем і стає справжнісіньким ігроманом.
Конспіративність відходить на другий план, як я уже писав вище. А ігроман, охоплений азартом, дедалі більше часу починає проводити в приміщенні спортивної контори, де, як відомо, ніколи немає ні вікон, ні годинників, тобто цілковита відсутність реальності. І надалі, хоч як би ігроман уникав спілкування з іншими ігроманами, які проводять там цілісінькі дні, все одно в процесі обговорення спортивних подій він із ними заводить дружні стосунки. Ігроман починає відчувати щоразу більший комфорт у спілкуванні, у товаристві інших гравців. І дискомфорт – у спілкуванні з рідними людьми, коханою дівчиною, колегами.
Він псує стосунки з рідними та близькими, найдорожчими людьми. А знаходить взаєморозуміння і підтримку серед інших гравців. Усі без винятку ігромани живуть спогадами про великі виграші. Наприклад, як він зайшов у букмекерську контору із 400 грн і за дві години виграв 3000 грн. Вони дуже рідко згадують про свої програші. Хоча кожен другий закладає в ломбард то мобільний телефон, то золото і періодично то викуповує, то закладає знову або, як деякі, не забирає зовсім. У більшості з них зруйновані сім’ї, а деякі й не вважають за потрібне створювати сім’ю через свій спосіб життя. Дехто програв квартири, машини, бізнес. Але про це вони майже не говорять. Вони згадують щасливі дні виграшів, коли їм щастило. Збоку здається божевіллям слухати історію людини, яка втратила в цьому житті практично все, яка проміняла весь вільний і невільний час на гру. І стоїть перед тобою зі щасливою усмішкою через те, що вчора виграла 6000 грн.
В останні місяці своєї ігроманії я вступав у конфліктні дискусії з такими завзятими ігроманами. У відповідь на розповіді про їхні виграші, я їх питав: і де твоя квартира? авто? твій бізнес? ремонт у квартирі, який ти збираєшся робити рівно стільки років, скільки я тебе знаю. Де ж твої виграші??? Де зрештою твій телефон? І покажи мені, будь ласка, хоч одного гравця в Чернігові, який стабільно кожен місяць заробляє на спортивних ставках.
У процесі написання цієї статті я переслідував одну мету – якщо хоча б одна людина, прочитавши її, перестане бути ігроманом, або гравець-початківець зупиниться – я буду щасливий, бо буду точно на 100% впевнений, що її життя зміниться на краще. Ще я хочу, щоб ті люди, які ніяк не пов’язані з грою, дізналися, наскільки це погане заняття, і могли застерегти своїх дітей, своїх близьких.
Як уже писав вище, я не стверджую, що кожна людина, яка поставила кілька ставок, безсумнівно, стане ігроманом. Але вона потрапляє в зону ризику. Тим паче, що зараз відбувається глобальна популяризація азартних ігор. Прикро те, що рекламу ігроманії роблять наші улюблені відомі спортсмени – футболіст Андрій Ярмоленко, боксер Олександр Усик. Але, на жаль, ми безсилі, за цією рекламою стоять великі бізнесмени-політики, здатні наповнити свої гаманці за рахунок хворих, залежних від азартних ігор людей. Навіть якщо Верховна Рада прийме закон про повне закриття грального бізнесу, вони завжди знайдуть лазівку, нібито це лотерея, як зараз це робиться. Або будуть відкриватися та працювати підпільно. Але зараз не про це. Я просто хотів зробити трохи антиреклами ігроманії у величезний океан пропаганди реклами азартних ігор в інтернеті, по радіо і телебаченню. Ще хочу застерегти тих людей, які вважають, що ставки на спорт дуже відрізняються від ігор на автоматах, від рулетки. Що нібито там живі люди грають. Згоден, але тільки з цим фактом. Тільки водночас усі повинні знати, що букмекерська контора дає занижені коефіцієнти, і вона все одно буде у виграші, а гравець програє рано чи пізно. Це питання часу. Ще я не відкидаю фактору продажності спортивних змагань і матчів. Я не стверджую, що їх багато, але вони є. Особливо багато виграє контора, коли явний фаворит програє з великим коефіцієнтом.
І на додачу до антиреклами ігроманії я хочу сказати, що гра тісно пов’язана з вживанням алкоголю та курінням. Людина, яка переглядає спортивну подію, переживає і безпосередньо під час гри отримує стрес, попри те, виграла вона чи програла. А стрес, як відомо, знімається вживанням цих речовин. Сам особисто я ніколи не курив, але на моїй пам’яті дуже багато ігроманів ставали курцями. Але в мене були проблеми з пивним алкоголізмом під час ставок.
Нове життя я розпочав тільки тоді, коли покинув грати. Я усвідомив, скільки горя я приносив рідним і близьким, коханій дружині, який приклад подавав молодшому братові. Я зрозумів, наскільки моя голова була забита непотрібною і некорисною для мене інформацією – спортивними подіями. Найбільшою втратою для мене було розлучення з дружиною, яка просто не витримала всього цього пекла. Вона дуже довго підтримувала мене, дуже багато пробачала мені та вірила мені в період моєї ігроманії. Вона навіть вийшла заміж за мене в період моєї ігроманії. Найстрашніше – це втрачати близьких людей, як я втратив дружину, яку досі люблю.
І моя порада ігроманам. Мені вдалося відновити все – і фінансове становище, і нервову систему, і роботу, й особисте життя. Не можна думати і вважати, що ти зараз перебуваєш на такій стадії, що ніколи не відновишся, не можна втрачати віру.
Вихід – змиритися та відпустити проблему.
Головне – це змиритися. Змиритися з тим, що ти вже програв: 5, 10, 50, 100 тисяч, у кожного ігромана своя сума. Хтось ставить більше, хтось – менше. Ти вже і так багато програв, зіпсував стосунки зі своїми близькими. З цим треба змиритися та відпустити. Адже майже всі ігромани живуть надією, що вони все-таки з часом відіграються. Надія – це добре, але в цьому випадку таку надію треба вбити в собі. Ще краще – зайнятися якоюсь улюбленою справою, як говорив Г.Сковорода, «сродною працею». Адже кожен має талант. Нехай зароблятимеш менше, ніж на попередній роботі, але тільки така робота відверне тебе від гри. У той період ігроманії, коли я працював держслужбовцем і ця робота мені зовсім не подобалася, точніше, я її ненавидів, азарт гри у вихідні у мене був більший, загострювався і збільшувався. До речі, я працював завжди. Я був не з тих ігроманів, які просиджують цілодобово в букмекерських конторах.
Наостанок бажаю всім ігроманам знайти себе, знайти свою роботу, свою «сродну працю» та забути дорогу до азартних закладів.
Дмитро Лифар
