Щороку від домашнього насильства в Україні помирає майже 600 жінок. А потерпає— понад мільйон. Приблизно 60% жертв про побиття мовчать. В Україні про домашнє насильство вголос говорять лише тоді, коли жертви помирають або перебувають на волосині від смерті. Тоді моторошні подробиці шокують, та мало хто задумується, що дорога до загибелі жертви була довгою і могла початись зі звичайного ляпаса.
З усіх випадків сімейного насильства лише у 10% жінка звертається до поліції.Ми звикли сприймати показники як голу статистику та рідко замислюємось над тим, що за кожною із цих цифр стоїть чиєсь зруйноване, а то й обірване життя. Що відчуває жінка, ідучи в дім, який, здавалося б, мав бути осередком безпеки і затишку, знаючи, що саме там на неї чатує страшна небезпека. Не десь у темних закутках чи на пустищах, а саме вдома, і джерело цієї небезпеки — людина, яка мала би бути найдорожчою?
Сьогодні ми поговоримо з тими, хто став жертвою домашнього насилля, і спробуємо зазирнути в душу домашнього тирана, розкрити його психологічний портрет. Як чоловік може викинути на вулицю чотирьох власних дітей? Яким чином Верховний суд створив прецедент, що дозволяє чоловікам ухилятися від поділу подружнього майна та чому суді стають на бік садистів? Дізнаєтесь із нашої історії.
«Він душив мене за невчасно випрасувану сорочку»
Ольга Войтова вийшла заміж за Олександра, коли їй було 19. Разом прожили 10 років. Диктаторські замашки в чоловіка почала помічати, щойно народилася перша дитина. Уже тоді він почав простягати руки, та вони жили в Кривому Розі, поряд були батьки — було кому захистити. Нестерпним життя стало, коли сім’я переїхала до Чернігова. Уже зараз Ольга розуміє, що на переїзді чоловік наполягав, бо в рідному місті заліз у борги, обманув своїх партнерів і це була втеча. Тоді ж він розповідав про неабиякі перспективи, які чекали їх у Чернігові.
В нове місто (Чернігів), йому вдалось перебратися завдяки допомозі нині уже колишнього роботодавця, який з ним досі судиться за розкрадання та шахрайство. Користуючись довірою керівника йому було доручено керувати агропідприємством, завдяки чому зміг стати депутатом Чернігівської районної ради. Та ось життя жінки від несподіваного успіху чоловіка ліпшим не стало.
«Він почав гуляти наліво і направо. До мене ставлення стало просто похабним, вінпринижував мене як міг, — розповідає Ольга і додає, що приводом для скандалу могла стати будь-яка дрібниця. — Він душив мене, кричав, що я ʺтварьʺ і не виконую сімейні обов’язки. І все це на очах у дітей».
Побої, постійні приниження і погрози вбити — це те, в чому сім’я жила останні роки. До поліції Ольга жодного разу не звернулась. Каже, було дуже страшно, що чоловіка посадять, а «що тоді ми робитимемо з дітьми?».
Страх і сором — типові речі, чому жінки не звертаються по допомогу. Попри те, що домашнє насильство в Україні — це кримінальний злочин, жінки не поспішають говорити про свою проблему. В суспільстві досі толерують насилля: «Б’є, отже, є за що».
Однак із психологічної точки зору,домашня тиранія— це невроз, «нав’язливе стремління до влади».Тиран одержимий жадобою влади. Головне для нього питання: хто в домі господар? Його виводитьіз себе найменший «непослух».Чоловік-тиран потурбується про те, щоб жінка була максимально від нього залежна, і щедро обдаровує її якомога більшою кількістю дітей.
Діти для тирана потрібні, лише щоб зв’язати жінці руки
При цьому чоловік намагається всіляко залякати жертву, змусити її повірити в те, що вона без нього— ніхто, що вона нікому більше не потрібна.
«Він мені говорив:ʺПодивись на себе у дзеркало. На що ти взагалі схожа?Кому ти требаіз двома дітьми?ʺ», — розповідає Ольга.
Та Ольга все це терпіла заради дітей, заради сім’ї. Тоді вона ще не розуміла, що діти в таких деспотичних стосунках не мають жодного значення для чоловіка; вони потрібні, лише щоб прив’язати жінку до себе. А коли вона йому набридає — він може спокійно викинути її на вулицю, разом із дітьми. Що і трапилось з Ольгою. Одного дня чоловік сказав їй: «Мене не влаштовує, що ти ходиш на роботу, а не приділяєш увагу мені», — і пішов. Пішов, як з’ясувалось, до іншої жінки, прихопивши із собою документи на квартиру та машину.
Нова жертва— методи ті ж
Жінка, до якої пішов Олександр, — Ірина — теж не знайшла з ним щастя. Спочатку все було казково: освідчення на повітряній кулі, романтика та багато-багато гарних слів. Вона повірила в кохання. Повірила, що його попередня сім’я розпалася через погану дружину, що він ні в чому не винен.
«Розумієте, він вміє так залізти в душу, так втертися в довіру, що ти йому віриш. Перше враження, яке складається про нього— це захоплення. Він вміє такжалісливо розповісти історію, що весь зал ридатиме, що люди виймають гроші з кишень ідають йому. Що вже говорити про жінку, якій хочеться кохання?» — розповідає Ірина Войтова.
Втім, таким Олександр буває лише доти,доки добивається жертви, а далі повертається справжній тиран.Дикі ревнощі на порожньому місці, дріб’язкові докори і залякування, п’яні дебоші і розборки по ночах. Він міг ударити дружину навіть у присутності сторонніх, не зупиняло і те, що вона носить його дітей. На сьомому місяці вагітності він погрожував їй ножем.А потім падав на коліна і благав пробачити, як і після кожного скандалу і побиття. Щоб витягти його з боргів, вона продала свій бізнес, а її мама — автомобіль.
«Це було жахіття. Останні місяці зі мною постійно ночував хтось із родичів чи друзів. Я боялась залишатись із ним із маленькими дітьми. Я не знала, прийде він сьогодні в гарному настрої чи агресивний, чи прийде хтось посеред ночі, хто шукає його за борги», —розповідає Ірина Войтова.
А потім, як і Ольгу, він лишив Ірину на вулиці із двома дітьми, відібравши в неї квартиру.
Квартирний аферист
На те, щоб платити хоча б мінімальні аліменти дітям, у Войтова грошей не вистачає, а ось на дорогих захисників— цілком достатньо.
«Сашка завжди говорив: ʺЯ все продумую наперед і нічого не роблю просто такʺ. Я тільки з часом зрозуміла значення цієї фрази», — розповідає Ольга Войтова.
Після того, як чоловік, який роками над нею знущався, покинув сім’ю, першими емоціями були розпач, злість, а вже потім — холодна оцінка ситуації. Він задумав відібрати в неї квартиру заздалегідь, щойно переїхав до Чернігова.
«Він тиснув:ʺПродаймо квартиру в Кривому Розі, щоб купити тутʺ. Ви не уявляєте, під яку залежність ти потрапляєш від цієї людини. Врештія вговорила батьків продати квартиру в центрі Кривого Рога. Ми б могли там жити з дітьми спокійно досі, але Саші треба були гроші», — розповідає Ольга Войтова.
Після розлучення Олександр придумав хитру схему. Ольга очікувано отримала позитивне рішення суду першої інстанції. Деснянський районний суд присудив її ½ квартири. А ось в Апеляційний суд він подав документ, згідно із яким квартира вже не належить йому, а передана у статутний фонд аграрного підприємства «Агроблаго».І хоч Апеляційний суд не взяв це до уваги і теж визнав право Ольги на частку майна, квартиру вона так і не побачила —їй відмовив державний виконавець. Мовляв, раз помешкання не їхнє, то і ділити нічого. Ольга намагалась оскаржити передачу квартири підприємству і дійшла аж до Верховного суду України, втім, і там правди не знайшла.
Прецедент, який увійде в інститут поділу майна
Розглядаючи справу Войтових, Верховний суд зайняв позицію, що якщо майно вносять до статутного фонду підприємства, інший із подружжя не може претендувати вже наце майно, а можевимагати лише грошову компенсацію, чим запустив небезпечний прецедент, який дозволяє ухилятись від поділу подружнього майна.
«Приміром, чоловік хоче уникнути поділу майна. Він реєструє юридичну особу — товариство з обмеженою відповідальністю і до статутного Фонду вносить квартиру, будинок, автомобіль. І з цього моменту власником цього майна стає юридична особа. І дружина вже не може претендувати на майно, а лише на компенсацію, а якщо в чоловіка немає іншого майна, окрім переданого підприємству, то й немає з чого стягти компенсацію. Із часом виконавчий лист просто повернеться за неможливістю виконання», — розповідає адвокат Олексій Кінебас.
У випадку Ольги Войтової стягти з колишнього чоловіка грошову компенсацію нереально. Він навіть аліментів офіційних не платить, не кажучи вже про цілу торбу інших боргів. Ба більше, Войтов за допомогою чорних ріелторів уже встиг продати квартиру іншим людям, виписавши звідти в нікуди малолітніх дітей.Зараз адвокати Ольги намагаються витребувати майно назад і скасувати угоду купівлі-продажу, адже помешкання було продане без її волі. І готують позов до Європейського суду з прав людини, оскільки її ситуація — це, щонайменше, порушення права власності, адже її позбавили власності без жодної компенсації за неї. Юристи сподіваються на те, що новий склад Верховного суду змінить абсурдну практику, яка відкриває шлях для шахрайства.
Платиш іпотеку, а квартира не твоя
Квартирну аферу Олександр Войтов прокрутив і з другою дружиною — Іриною. У час, коли Ольга вже почала з ним судитись за спільне майно, він намовив Ірину придбати квартиру в кредит.
«На той момент ми були ще не одружені, але вже давно жили разом і готувались до весілля. Сашка почав розповідати, що потрібно, аби я виступила поручителем у банку на купівлю квартири для нас. Мовляв, це всього на кілька місяців, далі в нього будуть гроші і він достроково погасить кредит. Я повірила, думала, все ж таки житло для сім’ї, інакше б ніколи не погодилась виступити поручителем, бо це серйозна справа», — розповідає Ірина Войтова.
А потім з’ясувалось, що грошей немає. Олександр сидів без роботи і розповідав дружині про тимчасові труднощі, мовляв,скоро все буде, а Ірина тим часом виплачувала кредит. Після розлучення вона подала до суду всі банківські виписки, з яких видно, що гроші платила вона.Однак Новозаводський районний суд їй відмовив у праві на ½ частку майна.
«Суд першої інстанції не повною мірою прийняв докази позивача, які підтверджують, що сторони по справі до реєстрації шлюбу проживали разом однією сім’єю. Також суд не взяв до уваги, що на момент купівлі спірної квартири більшу частину необхідної суми вони взяли в кредиті виплачували ці кошти вже в зареєстрованому шлюбі. Тому, на нашу думку, рішення суду ухваленеза неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, і ми будемо оскаржувати його в Апеляційному суді», — розповідає адвокат Ірини Володимир Кравченко.
Апеляційну скаргу Ірина Войтова вже подала до Чернігівського апеляційного суду.
Ми звернулись до людей, які з Войтовим дружили чи працювали, щоб повноцінно сформувати його психологічний портрет, і були вражені. Від того, хто хоч раз у житті мав із ним справу, ми не почули жодного гарного слова.
Сусіди просять не називати їхніх імен і розповідають: не можуть спати ночами — крики, дебоші, вибивання дверей кулаками. А зараз в Олександра поселилась нова жінка. Вона заїхала разом із сином, хлопчику років 6 і в нього якісь психологічні розлади. Часто сусіди стають невільними слухачами одночасних стогонів любощів і розпачливого крику дитини. Чи знаходятьсявони всі в одній кімнаті — не зрозуміло, але відчуття все це викликає моторошне.
Скарги на аморальну поведінку і постійний шум підтверджує і дільничний інспектор Роман Овчаренко. Каже, Войтова про це попереджав, втім, поки не буде офіційно написаних заяв, нічого зробити не може. А ті, хто добре знають Олександра, кажуть, у кохання до нової жінки не вірять. Мабуть, вона потрібна для відмазування від якоїсь чергової афери, щоб розказати слізливу історію, як він доглядає за чужою дитиною.
У бізнесі такий, як і в сім’ї
Основі характеристики, які ми почули від колишніх партнерів по бізнесу: «шахрай», «аферист», «маніпулятор».
«Більш підлої тагидкої людини я, напевно, і не зустрічав. Він розграбував у нас техніку на півмільйона доларів і розпродав її, що ми зараз шукаємо по всій країні. І ми не одні такі. Жахлива людина», — говорить фермер Олександр Галенко.
Ті, хто починали з ним працювати, щойно він переїхав до Чернігова, розповідають: усі його афери — від безкарності. Йому вдалося знущатися над однією дружиною і залишити її ні з чим, він зробив це і з другою, і зробить і з третьою, якщо вона йому повірить. Він не був покараний за те, обманув одного партнера і провертає такі ж махінації з іншими.
«Насправді він боягуз і понад усе боїться фізичного покарання, але він ніколи не отримував здачі. Він відчув смак крадених грошей, і за ці ж гроші судиться з тими, у кого їх украв», — каже колишній роботодавець.
У бізнесі в нього такі ж підходи, як і в сім’ї: напустити пилу в очі, придумати казки на будь-які теми, витягти все, що можна, а потім залишити ні з чим.
«Він ледачий та як фахівець мало в чому розуміється, але при цьому вкрасти хоче ВСЕ і швидко.Абсолютно не хвилює його те, що партнери, які впустили його у свій бізнес тільки за зобов’язання чесно працювати, потім сидять у збитках. Він може бути і ʺбикомʺ, і ʺняшкоюʺ —залежить від того, що йому зараз вигідно. Вміє втертися в довіру,не соромиться відверто принижуватись, просити й обіцяти завідомо нездійснене, завжди прикриваючись доброчесними історіями, іконами і чим завгодно. Думаю, такі ж підходи в нього і в особистому житті. Людська натура ж не змінюється, а натура ця глибоко гнила і протухша. Така собі падлюка-Швондер», — розповідає колишній партнер Микола.
Сам Олександр від інтерв’ю відмовився, пославшись на те, що зараз у нього є інші пріоритетніші питання. Як вдалося з’ясувати, зараз Войтов перебуває під домашнім арештом, утім, причиною цікавості поліції стало не регулярне побиття жінок, а чергова афера в бізнесі.
*Позиція
