Цьогоріч українці не перестають дивуватися примхам погоди — нетипова зима, холодна весна і повені влітку, — і списують усі негаразди на вулиці на глобальне потепління. Про те, чи справді клімат змінюється через зростання температур, чи будуть в Україні посухи, паводки і смерчі, як прогнозують погоду наші синоптики і зрештою, чи очікувати взимку морозу та снігу — розповідає синоптик Тетяна Негадайлова.
Тетяна Негадайлова (Фото: Парламент.ua)
Хто і як прогнозує погоду в Україні
Метеорологи проводять спостереження за погодою на метеостанціях. Синоптики складають прогнози погоди. Кліматологи аналізують погодні умови, зміни клімату. Агрометеорологи — ведуть спостереження за впливом погодних умов на сільське господарство. Гідрологи ведуть спостереження за рівнем і витратами води, за забрудненням водної поверхні, і, звичайно, прогнозують паводки і повені. Авіаційні метеорологи, надаючи пілотам інформацію про погодні умови, забезпечують зліт та посадку літаків.
Але звісно, що в цій професії потрібно цікавитися і доволі значною мірою знати і суміжні, хоч і не вузько фахово. Наша співрозмовниця синоптик за професією, але завдяки широкому кругозору, наполегливості і ретельності, а також багаторічному досвіду справді знає про погоду все. А починається все зі спостережень.
Взагалі синоптика починається з мережі спостережень. Основу нашої всієї роботи в першу чергу становлять практичні спостереження. Це метеорологічні станції, які розташовані по всій Україні, метеолокатори, аерологічні станції. Загалом в Україні працює 162 метеостанції і 280 гідрологічних постів, — розповідає пані Тетяна. — Синоптик починає роботу з того, що він опрацьовує карту. Він отримує певний комплекс карт, на які в закодованому вигляді нанесена вся ця інформація за певний період, опрацьовує її – наносить на карту всі ці ізобари, ізотерми, ізогієти. Далі роблять комплексний аналіз і визначають: де і як поводиться циклон, як проходять атмосферні фронти. Подальший аналіз дає відповіді на питання, як вони будуть рухатися далі і яка погода прийде на нашу територію.
Крім спостереження, синоптик має методики розрахунків (опадів, температури та інших окремих елементів) і наявні на сьогодні прогностичні моделі. В Україні користуються кількома моделями, в тому числі міжнародними, жодна з них не є ідеальною. Пояснюється це тим, що математична формула атмосферного процесу надзвичайно складна. Неможливо точно передбачити погоду навіть з використанням найпотужніших комп’ютерів з величезною пам’яттю і неймовірною швидкістю вдосконалення, які працюють в галузі прогнозування гідрометеорології.
Коли я починала свою роботу синоптика, то звичайний прогноз на наступний день був приємним досягненням, — згадує спеціалістка. — На сьогодні обов’язковим є прогноз на три дні на рівні 95-96% точності, і якщо трапляються промахи – вони нас дуже засмучують. Такі можливості дає нам наявність прогностичних моделей, над удосконаленням яких працюють світові центри. А від погодних моделей залежить і передбачення гідрологічних ситуацій.
Щоб спрогнозувати погоду в одній області – слід охопити щонайменше Європу
Для прикордонних областей, особливо західних, характерно те, що для прогнозування обласної мережі абсолютно недостатньо. Наприклад лише у найменшій в Україні Чернівецькій області розташовані три метеостанції: від Селятина на заході – через Чернівці у центрі – до Новодністровська на сході, й відображаються три кліматичні зони в області: гірська; центральні райони, де клімат передгірський та перехідний; і східна – клімат близький до клімату Молдови, тут характерна менша кількість опадів і вищі температури. І це ж справедливо для решти прикордонних регіонів.
Тобто як мінімум ми повинні аналізувати Європу – тільки з такої території ми можемо починати нашу роботу. Окрім цього, наша зона Карпат паводконебезпечна, ми розташовані саме у верхів’ях річок, і тут буквально за кілька годин після дощу може сформуватися паводок, і це також дає свій процент неточності. Тому на нашій території працювати досить складно, це вимагає високого професіоналізму, — додає Тетяна Негадайлова.
Вона розповідає, що свого часу, в радянські часи, навіть проводили спеціальні навчання, як прогнозувати і виходити з ситуації, якби не було можливості бачити Європи, а вдавалося бачити тільки фактичну погоду. Зізнається, що це було б дуже складно.
Але це був суто тренінг, бо на відміну від політичних нюансів, метеорологія, гідрометслужба була завжди відкрита для міжнародної співпраці, — додає фахівчиня. — Сьогодні існує три міжнародних світових центри: Вашингтон, Москва і Мельбурн, які збирають усю планенту інформацію. Вона автоматично потрапляє у ці банки даних, і ми її планетарно можемо в будь-який момент будь-яку погоду дістати. Вся інформація зацифрована в міжнародних кодах, міжнародною мовою цифр, тож на неї не впливає мова. Знаючи номер станції, ви можете незалежно від її місця знаходження – чи в Антарктиді, чи в Африці – розшифровуючи мову цифр, дізнатися, яка там погода. Код міжнародний, прочитуваний всюди, де б ви не знаходилися.
Цим пояснюється, чому так багато коштів вкладається розвинутими країнами в менш технічно розвинуті: бо розвинутим країнам також дуже потрібна інформація з усієї планети. Для того, щоб нормально спрогнозувати, як буде розвиватися синоптична ситуація, необхідно мати весь планетарний макет, і тільки в ньому можливо робити прогнози.
Глобальне потепління змінило клімат України
Синоптикиня підтверджує науковими фактами, що глобальне потепління існує.
Просто мало хто віддає собі звіт, що підвищення термператури на 1-2 градуси насправді є суттєвим. Люди уявляють собі: ну вчора було 24, а сьогодні 26 – воно ж навіть майже не відчутне. Але середньорічні температури тягнуть за собою великі зміни, — пояснює фахівчиня. — За рішенням Всесвітньої метеорологічної організації порівняльні кліматичні періоди однакові в усьому світі – по 30 років. Попередній кліматичний період тривав від 1961 року по 1990, а зараз саме завершився наступний – від 1991-го по 2020-й. Бачимо, що останні 30 років річна температура в регіонах України піднялася на 1,3 градуса. Просто згадайте погоду наприкінці восьмидесятих – і останніх кількох років, і це справді два різних клімати. Суворі зими стали рідкістю, якщо і буває температура мінус 20 – то це і рідко, і короткий час, буквально 1-2 дні, і вже два роки, як у нас взагалі не було мереорологічної зими. Сталого переходу через нуль градусів у нас не було. Разом з тим, потепління не є рівномірним: восени воно менше виражене, осінь за кліматом майже не змінилася, більше проявляється взимку і навесні, а найбільше – в літні місяці. Якщо в попереднє 30-ліття у нас нормою було 8-9 днів з температурою вище 30 градусів, то в останні роки таких спекотних днів може бути 10-16, навіть до 20. Це доволі різко змінюється. Вважається, що потепління більше 2,5 градусів може призвести до катастроф. Тому зараз і тривають дискусії навколо того, чого нам чекати надалі – чи триватиме глобальне потепління, чи все-таки почнеться похолодання. Одностайної думки вчених немає, та перевага за потеплінням. А воно потягне за собою і економічні наслідки, вкладання коштів у ті чи інші програми. Он навіть освоєння Марсу ставиться на широку ногу…
Погода, зима (Фото: pexels)
Разом з тим, не для всіх регіонів потепління обертається катастрофою. Для багатьох країн перебування берега нижче рівня моря багато чим загрожує, там кожне підняття води призводить до затоплення територій. В України навпаки, зворотна проблема. Для нас важлива водність – накладання дощових періодів. Після 2011 року у нас настали роки пониженої водності. На думку вчених, цей період тривав до 2020 року, а далі розпочався період підвищеної водності. У нас частіше почали відбуватися суховії, вітри типу смерчів, нехарактерні для нашої території. Тобто разом зі зміною клімату до нас прийшли і небезпечні стихійні явища. Тепліше повітря у періоди підвищеної вологості більше утримує води, і для нас – паводконебезпечних районів – збільшується ймовірність паводків. Зміни зараз ще не катастрофічні, але все залежить від того, як розвиватиметься цей сценарій надалі.
Прогноз погоди на зиму ще не готовий, але можна очікувати снігу і морозу
Пані Негадайлова, попри те, що сезонний прогноз ще не був готовий на час нашого спілкування, попередньо спрогнозувала, що зима цього року буде більш «традиційною» для нашого регіону.
— Спостерігаємо, що після завершення 30-літнього кліматичного періоду в 2020-му, у нас уже буквально наступний рік був уже дещо нестандартним. Він був наближеним до попереднього тридцятиліття. З лютого до травня температури були навіть нижчими за норму. Чесно кажучи, за останні роки всі навіть уже відвикли від цього, зима стала рідкістю, хоча літні місяці знову були теплішими за норму на 1,5-2 градуси. Попередньо прогнозуємо, що зима буде. Сезонний прогноз ще не готовий, але попередньо можна очікувати зиму – хоч і не з 30-градусним морозом, але буде менше відлиг і триваліший зимовий період.
Звісно, що погода — це палиця з двома кінцями: з одного боку, буде більше роботи нашим комунальникам, які мусять прибрати сніг і забезпечити функціонування транспорту, прохідність доріг; а з іншого, коли немає зими – це також погано. Психологи кажуть, що сніг і більше білого кольору допомагають людині сприймати холодний період і пережити його оптимістичніше. Коли снігу немає, все навколо сіре – це погано впливає на психологічний стан людей.
Погода, зима (Фото: pexels)
Чому синоптики помиляються у прогнозах погоди
Мабуть, кожен з нас, коли через помилковий прогноз вдягнувся «не за погодою», обурювався тим, що «ті синоптики навіть у вікно не дивляться». Насправді каже пані Негадайлова, сьогоднішня погода для синоптика – це вже позавчорашній день. Адже він прогнозує на три дні вперед, а не дивлячись у вікно… Чому ж бувають неточності у передбаченні погоди?
Тетяна Негадайлова пояснює, що неточності спричиняють зокрема відсутність сучасного обладнання та низька автоматизація досліджень синоптиків.
Коли почне фінансуватися програма переоснащення гідрометслужби – будемо володіти більшою інформацією. Тобто держава розуміє, що це важливо. Бо останнім часом ми таки стали відставати в своєму переоснащенні. Раніше трималися на рівні, потім зупинилися у розвитку, а в 90-ті роки заслуга нашого колективу насамперед у тому, що ми не дали цій службі розпастися. Завдяки нашим людям ми утримали її в робочому стані і досі працюємо. Певне переоснащення відбувалося, хоч і не надто швидко.
В коридорі Гідрометцентру — гумові чоботи когось із агрометеорологів, які раз на декаду виїжджають на поля і вимірюють показники ґрунту (Фото: Парламент.ua)
Крім того, каже пані Негадайлова – фахівці є найболючішим питанням для її служби.
Зараз таких фахівців випускає лише Одеський екологічний університет, де є відповідна кафедра, і Київський університет. Зарплати у нас невисокі, тому молоді спеціалісти, яким потрібно винаймати житло, не дуже поспішають на роботу на периферію. Тому ми перекваліфіковуємо місцевих фізиків і математиків, адже синоптика – це фізика атмосфер. Майже всі вони проходять через метеорологію. Спочатку ми їх беремо на техніків-метеорологів, а коли вони вже освоюють спеціальність — починають «відчувати погоду», їм легше розуміти синоптичні процеси. Маємо курси підвищення кваліфікації, багато хто здобуває другу вищу освіту — синоптика, таким чином і отримуємо фахівців.
Робота метеоролога теж вимагає свій обсяг знань і роботи: вся інформація передається в кодах, тож потрібно вміти її закодувати і розкодувати, необхідно вчасно передати – через запізнення понад дві хвилини інформація уже не надходить у банк даних, одразу отримуємо повідомлення: ваша інформація не пройшла. Ця робота вимагає чіткості, і не всі до неї готові. Приходять охочі, навіть з червоними дипломами – але вони не можуть за своїм характером там працювати. Потрібно реагувати дуже швидко і не боятися дати ту чи іншу інформацію, адже помилка може тягнути за собою наслідки – наприклад, аварію літака, якщо ця інформація стосується авіації. Тобто є навіть психологічні особливості цієї роботи. До речі, чоловіки там чомусь ніколи не затримуються. Така специфіка. Тому в української метеорології переважно жіноче обличчя.
Джерело: https://parlament.ua/
