Чернігів оживає: містяни підраховують збитки, ховають сотні загиблих і борються із величезними цінами на харчі

Понад 700 загиблих і 40 зниклих безвісти — таку статистику жертв російських обстрілів озвучив міський голова  Чернігова Владислав Атрошенко, але це дуже попередні цифри. Уже тиждень як місто не чує обстрілів. Багато де бракує світла та води, залишається скрута з харчами. Постачання ускладнене тим, що рашисти зруйнували головний міст через Десну на в’їзді.

Про це йдеться в ТСН.

У мирний час дорога до Чернігова з Києва через Бровари забирала до двох годин. Тепер через зруйновані мости потрібно їхати через Вишгород, уздовж Київського моря і село Лебедівка, далі Десна, Гончарівське… Подекуди дорога вся в ямах. Але проїхати можна. Ближче до міста — свідчення війни — спалений танк, радіолокаційний комплекс, в узбіччі дороги  встромлений снаряд від «Граду». Вся дорога займає менше ніж три години.

Промислові цехи, автозаправки, приватні будинки, фабрики… росіяни обстрілювали все. Багато людей виїхали. Хто не зміг — пережили пекло. Але місто повертається до життя. Усюди — черги за гуманітаркою та на мінібазари. Ціни високі. Молоко — 25 гривень за літр, яйца — 40-50.  А от варена ковбаса по 220-250 гривень за кіло… З відновленням автотраси чернігівчани сподіваються, що ціни повернуться до довоєнних. А поки — потроху прибирають з рідного міста сліди війни.

І все ж для тисяч чернігівців життя майже зупинилося. Посеред розбитого приватного сектора Надія Анасіївна приречено простує проспектом і, каже,  не знає як жити далі.  «Мені хату спалили 20 числа, я не знаю за що це, у меня мамка ледь вижила в 42 через фашистів, а хто ці так?», — плаче жінка.

Скільки жителів Чернігова не пережили нападу окупантів — ще підраховують. Йдеться про сотні загиблих і вбитих та тисячі поранених.

Люди  масово повертаються до рідного міста. Хтось, щоб жити,  хтось, щоб забрати речі.

Інформацію про руйнування, завдані російськими військами, почали збирати на Чернігівщині. Для цього створили «Телеграм-бот», куди можна додавати дані про пошкоджені будівлі. Ці дані будуть опрацьовувати, щоб оцінити обсяг ресурсів, потрібних для відновлення.  Чернігів  — одне з тих українських міст, що найбільше постраждали від рук росіян.  Адже саме Чернігів став  північним  форпостом, узяв  на себе потужний удар російської армії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Села Чернігівщини, які тривалий час були в окупації, отримали гумдопомогу (Фото)

Анатолій, викладач місцевого університету, у сусідній двір протягом місяця заглядає  регулярно. У цьому будинку жив його син разом зі своєю мамою — колишньою дружиною Анатолія. Її тіло досі затиснуто плитами. «Я телефонував  у ДСНС мають створити комісію , чи може взагалі існувати під’їзд  можливо і ця частина корпусу,  але треба діставати тіло, бо вже йде тепло і за християнським звичаєм… і я підозрюю вона там не одна», — каже чоловік.

Попередньо під завалами загинуло 48 людей.  Їх поховали у братській могилі. Скільки ще може бути під завалами невідомо. Того  дня, згадують  мешканці цих будинків, російські літаки літали  дуже низько.  Пілоти точно бачили, куди скидають бомби.

Сину Анатолія пощастило, він вижив, хоча все тіло просто розтрощене, каже батько. Хлопець  місяць у лікарні, до цілковитого одужання ще далеко.

Чернігів справді  оживає,  на вулицях дедалі більше людей. Але усміхнених  мало. 24-річний рятівник Олександр каже, що його усмішка це як захисна реакція.  За місяць роботи він побачив  стільки горя, якого не бачив  за роки.

Від обстрілів рашистів найбільше постраждали  прилеглі  до Чернігова  села та  околиці міста. Це головно  приватний сектор. «Тут впало дві ракети, де тут впала авіабомба, вона спалили всі будинки. А ось ці будинки спалили, це 120 мін прийшло, я розмовляв з військовими, вони рахували. За дві години бомбардування 160 мін прилетіло, що можна сказати, російська армія воює не з нашою армією а з мирним населенням, просто знищують мирне населення», — кажуть місцеві.

В’ячеслав  Володимирович  показує  свій будинок, який ще сто років тому  збудував  його дід. Чоловік протягом  десяти років його перебудовував, хотів  залишити у спадок своєму онукові. «Подивіться результаті вибуху авіабомби. Тут стіна зруйнована повністю, тут всі вікна вибити, двері, дах, будинок не підходить для житла. Це скотсво якесь, це не люди, це звірі прийшли. Ви подивіться, там жило три сім’ї, люди своєю працею створювали все – спалили», — каже чоловік.

Від будинків по сусідству у кращому разі залишилися  обгорілі скелети. Дерев’яні хати, якими славиться Чернігів, від вибухової хвилі просто складалися у купу дощок. Довжелезна  вулиця  без перебільшення — руїна.

Від постійних  бомбардувань  навіть  земля  на городах  порепалася і виштовхала на поверхню посаджену цибулю.  Вікна на вцілілих будинках люди за півтора місяця забивали ледь не через день.

Багатоповерхівку   на околиці Чернігова  з одного боку  російські війська обстрілювали з артилерії,  а з іншого скинули бомбу.  Після перших активних пострілів у будинку  залишилося не більш як три десятки людей, решта  виїхала  з міста  чи перебралася  до безпечніших районів.  Про майбутнє  нині тут намагаються не думати

Російські війська свідомо  знищували житлові квартали та інфраструктуру.  У дворах багатоповерхівок з’явилися нужники, ними  користуються досі.

Частина міста  і нині без водопостачання. Воду підвозять і кількість води вже не лімітують, як раніше, можна набирати  скільки завгодно. Зараз люди безпечно  і спокійно стоять на вулиці купою. Під час облоги російські війська навмисно обстрілювали черги людей  за хлібом та водою.

У частини містян  досі немає електроенергії. Міська влада на осінь поки що не обіцяє опалення у квартирах чернігівців. ТЕЦ відновленню  не підлягає. Так само, як обстріляний росіяними стадіон імені Гагаріна. Вирва посеред поля від п’ятисоткілограмової авіабомби, трибуни розтрощено. Загалом у Чернігові зафіксовано понад два десятки злочинів росіян проти культурної спадщини.

Фіксувати  на полотні знищений Чернігів  Віктор Онищенко почав  ще  під  російськими авіаударами. Спочатку написав готель  «Україна», його теж  російська армія «демілітиризувала». Потім  розбиті  будинки по інший  бік  проспекту Миру. Тепер Віктор  через свій  пензель пропускає залишки пам’ятки кінця ХІХ сторіччя, які вдалося пережити Другу світову війну.

«Документальні фото і відео вони може і більше несуть інформації,  але як ти сприймаєш більше художньо, по-своєму , я як це спримаю, я так  і пишу. Коли я писав мирний Чернігів, це було одне», — каже чоловік.

Коли запрацює громадський транспорт у Чернігові не відомо. В області взагалі немає залізничного сполучення, підірвані десятки мостів, кілька  сіл просто зрівняно із землею. На відновлення Чернігова  треба  роки  і неймовірні  фінанси.  Влада почала збирати інформацію про руйнування, щоб  оцінити обсяги.

«Ми робимо  якраз оцінку пошкоджень  руйнувань і план заходів, що робити, створено сьогодні два штаби. Дуже багато роботи, дуже великий масштаб і треба описати, треба зрозуміти,  що відновлювати і відповідно це робитиметься найближчим часом і кошти держава точно виділить», — каже  голова Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус

Місто з великою та древньою  історією.  Російські війська  намагалися  знищити його.  Знищити  те за що всі люблять. Автенитичну архітектуру, фонтани, парки  та   безліч  квіткових клумб. Поки ж п’ятирічна Аня  на смітнику збирає букет із сухостою. Треба жити далі.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv