В усі часи люди цікавилися, як жили їхні предки, чим займалися та завдяки чому прославилися. Не менш цікаво порівнювати рівень життя століття-два тому й нині. Тому пропонуємо подумки перенестися до дореволюційного Чернігова. А допоможе поринути в атмосферу початку XX століття кандидат історичних наук Максим Блакитний.
Губернський центр початку XX століття
Сто років тому Чернігів був провінційним містечком російської імперії з населенням близько 35 тисяч жителів та центром однойменної губернії. Щоправда, від інших імперських міст Чернігів вигідно відрізнявся тим, що у ньому динамічно розвивався ринок порівняно недорогих товарів та послуг.
«Тут селилися багато чиновників та військових у відставці. Промисловості в місті майже не було, а середня заробітна плата становила 600-700 рублів на рік (по Росії – 1000 – 1100 рублів. – Авт.). Наприклад, губернський архітектор отримував 1400 рублів, молодший губернський ветеринар – 460, чиновники нижньої ланки – 240-600, викладачі гімназії – 900, лікарі – 800-850, офіцери – від 760 до 3900 рублів, 3 200 до 250, робітники -350-500, священники різного рангу – від 130 до 330 рублів», – розповідає Максим Блакитний.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Тут люди рідніші та повітря смачніше : б’юті-майстер із Чернігова розповіла, чому повернулася додому, попри закордонні пропозиції
Побут чернігівців
На початку XX століття чернігівці жили в приватному секторі. Більшість будинків були одноповерховими. Здебільшого біля жител розташовувався сад і господарський двір зі свійськими тваринами – коровами, свинями та курами.
«Опалювали приміщення дровами, торфом чи вугіллям. «Зручності» практично всюди будували у дворі. Втім, у будинках заможних городян уже було електричне освітлення, телефон, водопровід, тепла ванна та камін», – зазначив історик.
Харчова та легка промисловість
Більшість товарів харчової галузі: ковбаси, м’ясні та рибні продукти, олія, борошняні та кондитерські вироби виробляли у місті чи поруч із ним. Деякі продукти та побутові вироби привозили з інших губерній та з-за кордону.
«Сто років тому фунт свинини на ринках Чернігова коштував 10 копійок, а яловичини – 12. За пляшку вина просили від 15 до 25 копійок. Барило ніжинських огірків можна було купити за 75 копійок, фунт ікри – за 2,5 рубля, а стільки ж ковбаси – за 30 копійок», – зауважив Максим Блакитний.
За його словами, пуд гречки, гороху, картоплі та цибулі, відповідно, коштував 91, 95, 20 та 80 копійок. А ось одяг був набагато дорожчим: чоловічий костюм – 9 рублів, форма для учня – 3 рублі. Жіночий велосипед продавали за 100. Приблизно стільки коштувала нова бричка. Ненову друкарську машинку «Ремінгтон» можна було купити за 75 рублів, а швейну машинку «Зінгер» – за 25. А ось корова коштувала майже 50 рублів.
Громадське харчування
У місті функціонувало понад 40 різних закладів громадського харчування: ресторани, чайні, їдальні, шинки, паштетні, кавові, харчевні та пивні лавки.
«У ті роки склянка горілки в чернігівському шинку коштувала 3-5 копійок, а ситно пообідати можна було за 25 копійок. Утім, пересічних військових там не обслуговували. Також закон забороняв продавати спиртні напої п’яним», – пояснює Максим Блакитний.
У цей період у Чернігові працювали 20 готелів і заїжджі двори. Зняти номер на добу можна було і за 50 копійок, і 6 рублів. Також у місті працювало дев’ять цирюлень, п’ять кінотеатрів і шість фотосалонів. Рентабельними були підприємства ритуальних послуг.
«Переважно у скорботі чернігівці приходили до магазину похоронних процесій, або, як його ще називали, «магазин трун» міщанина Трофімова. Там продавали металеві, дубові та соснові труни. Коштували вони 45, 35 та 20 рублів. Також за 8 карбованців можна було орендувати катафалк. Відомі й ціни на поховання померлих на міському цвинтарі: біля церкви на цвинтарі – від 25 рублів, на околиці – 4-8 рублів», – розповів Максим Блакитний.
Слід зазначити, що цвинтар (нині це район вулиці Старобілоуської) у ті далекі роки був порослим і похмурим. Охороняв його лише один сторож. Тому там часто безкарно грабували могили, крали надгробні прикраси, ламали хрести, ікони та огорожі.
Медицина
«Із 1905-го по 1918 рік у місті діяли 15 аптек та аптечних магазинів. А 1896 року їх було лише п’ять. У Чернігові практикували 89 лікарів, із них 32 – зубні. Лікарі надавали широкий спектр послуг. До речі, бідних мешканців лікарі часто обслуговували безплатно», – поінформував хранитель музейних цінностей.
Технічні новації
Як і за всіх часів, у міське життя початку XX століття «проникав» технічний прогрес.
«Тоді в Чернігові діяла поштово-телеграфна контора та телефонна станція. Якщо в 1900 році в містечку було 67 абонентів телефонного зв’язку, то в 1912-му – вже 143, а в 1918-му – до 300 абонентів», – сказав історик.
Також на чернігівських вулицях почали з’являтися автомобілі. Але все ж таки основну масу пасажирів і вантажів перевозили кінним транспортом.
Культура
Задовольнити культурні та естетичні потреби можна було, завітавши до міських музеїв: Чернігівської губернської вченої архівної комісії , української старовини В. Тарновського, а також єпархіального «Древлесховища». А з 1 травня 1916 року почав діяти науково-анатомічний музей для дорослих на вулиці Шосейній.
«Також у місті часто виступали артисти опери, різні театральні колективи, гастролери різних жанрів та циркові трупи. Багато заходів влаштовувало чернігівське відділення Імператорського музичного товариства. А після будівництва 1912 року Літнього театру на Валу зникла проблема, де проводити свята», – розповів Максим Блакитний.
Спілкувалась Ірина Осташко
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
