80 років тому початок весни приніс корюківчанам горе, смерть і руйнування. Квітуче містечко Корюківка було повністю спалено, сім тисяч жителів нещадно вбито, а пам’ять про трагедію приховано на довгі роки.
Утім, часи змінюються, і щороку про звірства, які чинили окупанти в роки Другої світової війни у Корюківці, дізнається дедалі більше людей по всьому світу. А віднедавна, на жаль, події 80-річної давнини та сучасності тісно перегукуються, але окупанти інші.
«Про найбільший воєнний злочин Третього Рейху проти мирного населення довго мовчали.
Та пам’ять не стерти.
Ягідне. Рік тому. Близько 300 осіб у нелюдських умовах. Катування. Вбивства. Справа рук послідовників найгірших методів війни.
Про це від дня звільнення області знає увесь світ.
І тоді, і зараз ми незламні. Ми встоїмо. Ми не пробачимо«, – у своєму пості в соцмережі зазначає В’ячеслав Чаус, голова Чернігівської ОВА.
Щороку в перші дні березня в Корюківці згадують жертв страшної трагедії і вшановують їхню пам’ять, моляться за душі невинно убієнних. А люди, яким ще дітьми вдалося врятуватися в той страшний час, згадують тодішні події. На жаль, старші свідки Корюківської трагедії вже відійшли у вічність.
«Корюківка, Козари (Носівщина), Єліне (Сновщина)… Сотні населених пунктів України.
80 років тому нацисти разом з угорськими карателями знищили моє місто, а тисячі партизанів із лісів поряд спостерігали, як рікою ллється кров, 1-2 та 9 березня 1943 року… Майже 7000 життів.
Масовий терор цивільного населення тоді – це спалення живцем і розстріли, сьогодні – це масовані ракетні удари російських неонацистів по критичній інфраструктурі та житлових будинках, це обстріли підприємств, це закатовані полонені… І Корюківка стає Бучею, Ірпенем, Ізюмом…
Історія циклічна. Як і 80 років тому, угорці сьогодні знову підтримують масове знищення українців, а можливо, онуки тих партизанів цей злочин виконують.
Однак ми переможемо, і Маріуполь, Бахмут, Лисичанськ відродяться, як колись відродилась Корюківка«, – запевняє голова Корюківської громади Ратан Ахмедов.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зимовий паводок на Чернігівщині: що затоплено і як живеться людям
Життя сповнене парадоксів, і торік 25 жовтня всі «принади» життя на Чернігівщині в умовах воєнного стану зміг відчути на собі президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр. Він понад годину провів в одному з укриттів Корюківки під час повітряної тривоги.
Повітряну тривогу оголосили, коли Штайнмаєр спілкувався з міським головою Корюківки Ратаном Ахмедовим, тому продовжити розмову довелося у бомбосховищі.
«Це дало нам особливо чітке уявлення про ті умови, в яких щодня тут живуть люди«, – сказав тоді Штайнмаєр.
А люди тут дійсно героїчні, бо торік кинулися голіруч зупиняти російські танки…
Про історичні паралелі подій минулого та сучасності вже кажуть і історики.
«Коли ми в окупації, то дуже вразливі, і ворог може творити на нашій землі будь що. Нині ми бачимо, як нищаться українські міста та села. Так тоді було і так само нині. Тоді стався напад на в’язницю, за що окупанти жорстоко помстилися. Така ж ситуація і нині, коли наші опираються, ворог не зупиняється ні перед чим«, – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначив чернігівський історик Сергій Горобець.
Про зведення Музейно-меморіального комплексу всеукраїнського значення в Корюківці, присвяченого сотням українських сіл, спалених під час Другої світової війни, вперше серйозно заговорили у 2011 році. Реалізація масштабного проєкту в урочищі «Гай» стартувала у 2012-2013 рр. На початковій стадії за виділені два мільйони тут урочисто перепоховали 266 жертв трагедії, на братських могилах поставили три хрести, силами меценатів звели капличку – і на цьому роботи «заморозили». Зрозуміло, що відтоді вартість надалі необхідних робіт зросла в рази.
Але дуже хочеться вірити, що вже після нашої теперішньої Перемоги пам’ять усіх українців – жертв воєн – буде гідно вшанована.
Ірина Осташко
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
