Війна та природа: як вплинули бойові дії на флору і фауну та про ведмедів на Чернігівщині

Війна страшна не тільки для людей, страждають від неї також тваринний і рослинний світи. Від вибухів і бомбардувань гинуть тварини, руйнується середовище їхнього проживання.

На цю тему і не тільки поговорили з Андрієм Сагайдаком, засновником природничого центру «Міжрічинська пуща», гідом у дику природу.

Пане Андрію, як природа регіону, де ви живете, призвичаюється до воєнних реалій?

Війна, звісно, на природу впливає. Єдине, що там, де йдуть бойові дії, цей вплив значно суттєвіший. Якщо говорити про регіон, де я працюю, а це межиріччя Дніпра й Десни, то тут такого впливу, на щастя, немає. До вибухів у нас всі звикли, бо поруч – військовий полігон. Роками тварини звикали до гучних звуків, які з нього доносилися, то вже не лякливі. Свого часу, коли створювали цей полігон, виселили кілька сіл. Окрім того, доступ людей у наші ліси був обмежений. То це, хоч як би здавалося дивним, позитивно впливало на деякі види тварин. Бо утворилися безлюдні території. Повторюся, що до вибухів тварини з часом призвичаїлися, навіть лосі на полігонах трималися, токовища тетерука були.

А ось безпосередньо із війною вплив на природу буде негативний, бо вибухи зовсім інші, не навчальні. Тепер уздовж кордону тварини можуть лякатися. А укріплення, які будують уздовж кордону з росією та білоруссю – це зайві перешкоди для тварин. Традиційно тварини кордони не дуже визнають. Могла бути міграція якихось тварин із білорусі до нас і в зворотному напрямку. Війна впливає на багато процесів – шляхи розселення тварин, їхню міграцію, індивідуальні території. З іншого боку, є такий момент, що загалом людей у лісах поменшало. То це для тварин позитивний момент.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Допомагаємо військовим, аби школу швидше відкрили»: діти з Чернігівського прикордоння збирають гроші для бійців

Чому на Чернігівщині з’явилися ведмеді? Здається, вже про двох кажуть…

Чи пов’язана поява ведмедя з війною, сказати не можна, можливо, це радше такий збіг. Але людей в лісах поменшало, то, можливо, фактор турбування тварин зменшився і їм стало спокійніше рухатися. Щоправда, кілька років тому ведмідь з’являвся на Житомирщині в районі Поліського заповідника. Втім, це не пов’язане з тим, що ведмедів побільшало. Я дивився наукові роботи 80-х років щодо ведмедів, то коли чисельність популяції тварин дуже-дуже низька, вони можуть заходити на далекі території. Умовно кажучи, народився самець ведмедя, прожив три роки і став статевозрілим, відповідно, він має знайти собі пару та зайняти певну територію. А довкола інших ведмедів немає, то він у пошуках пари починає йти кудись досить далеко, часто заходить у нехарактерні для нього угіддя, почасти такі ведмеді гинули. Так ведмеді й розселяються.

У нас тут у межиріччі Дніпра й Десни вперше ведмежі сліди помітили цьогоріч 30 травня і після цього багато разів бачили сліди. І мітки на деревах ведмідь робить – подряпини кігтями на висоті близько двох метрів чи трішки вище. Сліди – чіткі, то зрозуміло, що їх залишив ведмідь. Тобто, наш ведмідь тут ходить і його сліди помітні. Працівники мисливських господарств зідзвонюються, розповідають, хто де бачив такі сліди. І відстежують переміщення тварини. А пізніше були фотографії з фотопастки іншого ведмедя, від нас це кілометрів за 150. Тож клишоногих на Чернігівщині щонайменше вже двоє. Після цього одразу почали з’являтися ще повідомлення, що під Корюківкою бачили ведмедицю з ведмежатами. Але ця інформація не перевірена, то, думаю, люди бажане за дійсне видають.

Якщо зустрінеш ведмедя, що робити?

При зустрічі з ведмедем чи іншою великою і небезпечною твариною – вовком, лосем, кабаном – поведінка однакова. Щоб не спровокувати тварину на агресію, не варто тікати, бігти, повертатися спиною до тварини. Зазвичай треба голосно говорити щось, що спаде на думку, хоча б якийсь віршик розповідати, щоб тварина чула голос.

Зазвичай із ведмедем зустрічаються так: людина йде і раптом бачить клишоногого, який чимось зайнятий, наприклад, у мурашнику копається чи якісь ягоди їсть. То достатньо просто голосно щось сказати, але не кричати з переляку, то тварина повернеться у ваш бік, сфокусується, а після цього розвертається та зникає. Більшість тварин саме так поводиться. Якщо тварина не втекла, можливо, треба людині відступити, але не тікати, не кричати і не махати руками, не робити різких рухів, аби не спровокувати агресію. Просто маєте говорити і потихеньку відходити, не повертаючись спиною. Зазвичай людського голосу достатньо, аби тварина злякалась і втекла.

Колись була поширена думка, що при зустрічі з ведмедем треба падати й удавати мертвого. Насправді це поганий варіант. Екологічна ніша ведмедя в наших лісах така, що він – тварина всеїдна і пожирач мертвечини. А мисливець він не дуже активний. То якраз мертве тіло його мало б зацікавити найбільше. Ведмідь хоч і належить до хижаків, але не хижак у класичному розумінні. За раціоном він схожий на дикого кабана. Тобто їсть різні корінці, мурах, личинки комах, ягоди, жолуді, на яких жир набирає. Але якщо є можливість з’їсти якесь м’ясо, то він його їсть, якщо воно, звісно, йому легко дістається. Наприклад, дрібних тваринок на кшталт мишей і жаб. Або поласує мертвим тілом, яке в лісі лежить.

Хоч час нині і неспокійний, але все одно треба знаходити можливість для психологічного перезавантаження. Що люди зможуть побачити у вашій місцевості, якщо приїдуть у гості?

Ми проводимо екопросвітницькі заходи. У нас є музей лісових промислів – невеликий, але там можна побачити різні старовинні речі. Одяг навіть можна приміряти, сфотографуватися з предметами старовини і дізнатися, як люди раніше жили. Далі – прогулянка спеціально облаштованим лісовим маршрутом. Залежно від сезону, можна чорниці позбирати чи якісь лісові гарні квіти. Особливо гарно в пору цвітіння сибірських півників. Це дуже красиві червонокнижні квіти. Весною ходили на болота, нині рівень води в болотах понизився, то вони не такі цікаві. Взагалі ж, уявіть, у спеціальному взутті можна пройтися болотами і трясовинами, на Десну вивернути. У нас немає гір і запаморочливих водоспадів чи інших подібних краєвидів, але в нас можна дізнатися щось цікаве про речі, які здавалися звичними: про лікарські, їстівні рослини, цікаві місцеві традиції.

Спілкувалась Ірина Осташко

Фото – Андрій Сагайдак

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv