Редактор газети «Вісті Борзнянщини» Сергій Близнюк через Фейсбук повідомив невеселу звістку – 5 грудня побачив світ останній номер газети, що виходила 93 роки. Основною причиною такого рішення пан Сергій називає фінанси, точніше – їх відсутність. Зокрема, за його словами, останні кілька місяців колектив не отримував заробітної плати й працював на голому ентузіазмі.
Про подальше майбутнє колективу та невеселе сьогодення борзнянських газетярів – у розмові з Сергієм Близнюком.
Пане Сергію, то невже дійсно люди у вашій громаді залишаться без засобу масової інформації, який розповідає про місцеві новини?
Залишаться. Можливо, інші газети заберуть наш ринок, наш тираж. Наприклад «Вісник Ч», «Гарт» чи ніжинські «Вісті».
Невже взагалі немає жодної можливості зберегти газету?
На сьогодні немає. Рішення наше виважене. І зрештою все одно до того йшло. Тому що перспективи отримати якісь кошти, щоб компенсувати наші витрати на податки та заробітну плату, нема.
Увесь ваш колектив тепер безробітний?
Поки що офіційно не безробітний. А по суті – так, буде безробітний. У нас усього троє людей у команді. Я як редактор і як кореспондент. Наша бухгалтер – уже пенсіонерка, до того ж вона серйозно захворіла. Що робити без неї далі, я просто не уявляю. І кореспондентка наша йде в декретну відпустку.
Тож я залишаюся наодинці з усіма проблемами.
Чи були в історії газети часи, коли «Вісті Борзнянщини» на якийсь час припиняли роботу?
Перший номер вийшов 18 жовтня 1931 року. Переривався вихід газети тільки в період фашистської окупації. І в 1943 році знову запрацювала. І на два місяці припинявся вихід газети під час повномасштабного вторгнення у 2024 році. І ось 5 грудня вийшов останній, за ліком 10 125-й, номер газети від початку видання.
Останні роки нам доводилося особливо важко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Менщині внаслідок повітряної атаки пошкоджено житловий будинок
Тобто останні роки ви не відчували нічиєї підтримки?
У нас невеличке містечко, і був час, коли нас підтримували. Це коли співзасновниками газети були районна рада та районна державна адміністрація. Тоді буди програми підтримки газети. Під час виборів, коли не було інтернету, всі друкували матеріали в газеті, теж було добре. Тобто підтримка була, коли ще ніхто не знав про інтернет. Ми розповідали про магазини, кафе, які відкривалися, інвесторів, які приходили в нашу громаду. Мали певні кошти, коли друкували привітання з різними святами від народних депутатів, керівників підприємств, співзасновників. А нині все це перейшло в онлайн.
Також мали дохід від друку оголошень, від реклами. Зараз оголошень узагалі мало стало, бо всі їх друкують у групах у Фейсбуці чи Вайбері. Адже навіщо платити кошти, якщо можна опублікувати безкоштовно. Причому ні про що не задумуючись: без ком, великих літер… До того ж, в інтернеті можна і російською мовою писати. Ми собі такого не дозволяли. У нас виключно українська мова була.
Нині взагалі жодних рекламних публікацій не друкуємо. Бо про відкриття якогось магазину, кафе чи ще якісь наші місцеві новини люди дізнаються з інтернету.
Чи намагалися ви виграти якийсь грант?
Пробували, але це складно. У нас колектив дуже маленький. Тож треба, щоб, окрім своєї роботи, ще хтось займався грантами. Бо потрібно вести багато документації і звітів. Моя старенька бухгалтер уже цього всього не робитиме. А я був делікатним. Хотів по-людськи.
На мій погляд, роздержавлення і гранти, коли нас тягнуть у медіабізнес, це не про журналістику.
Ви для себе вирішили, що будете далі робити?
У мене попереду дуже важка і тривала процедура закриття ТОВ із боргами. Тому ще навіть не думав, чим я буду займатися. Поки що я директор ТОВ.
Хоча мені вже пропонували роботу, хай і не дуже грошовиту, але ж ми і в газеті п’ять місяців без зарплати і два роки без відпусток. Тож про якісь гроші нині й говорити не варто. Наразі від роботи я відмовився, бо щодня буду зайнятий із документами. Є ще дуже-дуже багато різних питань.
Спілкувалась Ірина Осташко
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
