Полон – одна із найважчих сторінок російсько-української війни. Українські захисники повертаються додому після місяців або навіть років неволі, переживши тортури, голод і психологічний тиск. Під час обміну ми іноді спостерігаємо, як наші захисники тримають в руках якісь пакети. При чому ці пакети видають переважно на території Білорусі (виступає своєрідним транзитом у процесі обміну). До того ж – на пакетах була присутня білоруська символіка.
Ми поговорили з двома захисниками ЧАЕС, які опинилися в полоні в перший день повномасштабного вторгнення. Один із них повернувся 31 травня 2024 року, інший — 14 вересня того ж року.
З міркувань безпеки один із колишніх полонених не розкриває своє ім’я, проте розповів, що у травні, коли його повертали через російський кордон, їм не видали нічого — навіть води.
Натомість Дмитро Кигим, якого звільнили у вересні 2024 року, зазначив:
«Нас повертали через Білорусь, адже вже тоді розпочалася наша наступальна Курська операція. Коли ми вже пересіли в останній автобус, до нас зайшов чоловік у масці. Я не знаю, чи він був росіянином, чи білорусом, але він роздав пакети й сказав: «Ви скоро будете вдома». У тих пакетах була вода, серветки, гречка, тушонка та печиво».
Під час обміну військовополоненими 19 березня 2025 року з російського полону повернувся воїн Борис Стрюк із Киселівки Менської громади. У полон до окупантів він потрапив майже три роки тому на Донеччині. Його донька Альона в інтерв’ю «ЧЕЛАЙН» розповіла, що даний обмін також відбувався через білорусько-український кордон. І українським захисникам також там вручали ці пакунки з їжею та сухпайками.
Журналіст: Іра Пономаренко
