Топонімічні колізії: у громаді на Чернігівщині є бажаючі повернути вулиці ім’я радянської підпільниці

Колись у Сновську була вулиця названа на честь Ніни Сагайдак, юної підпільниці, яку розстріляли фашисти за зв’язок із партизанами під час Другої світової війни.

Між тим, Україна на сучасному етапі очищається від усього, що пов’язане з російським імперським та радянським минулим, зокрема й у назвах вулиць. Тож вулиця на честь Ніни Сагайдак була перейменована. Такі вулиці перейменовані скрізь, адже є відповідне рішення – підлягає перейменуванню, згідно із законодавством.

Проте нині у Сновську є група на чолі з адвокатом Миколою Мотяшем, яка прагне повернути вулиці стару назву. Аргументуючи це тим, що юна землячка не причетна до політики тогочасного режиму і не була при владі чи в компартії.

Чи можливе повернення назви вулиці на честь Ніни Сагайдак, та чи на часі такі зміни, дізнавалися у Сергія Бутка, представника Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині попрощалися із прикордонником

За його словами, ім’я Ніни Сагайдак свого часу використовувалося, як ознака всенародного опору. Між тим, в Україні була зачистка від всього того, що символізувало комуністичний тоталітарний режим.

«Оці всі міфи про всенародну боротьбу, коли влада діяла тільки в своїх інтересах, а не в інтересах людей. Але я думаю, що в нинішні час емоційні гойдалки, пов’язані з цим питанням – не на часі», — в коментарі для «ЧЕЛАЙН» зазначив Сергій Бутко.

Сновська газета «Промінь» в одній із своїх публікацій звертається до міської влади із своєрідним закликом повернути стару декомунізовану назву вулиці.

«На чолі жителів громади, котрі лобіюють питання повернення назви вулиці ім. Ніни Сагайдак, третій рік поспіль стоїть відомий адвокат Микола Іванович Мотяш. Він невтомно оббиває пороги відділів міськради, записується на прийоми до міського голови і секретаря, ходить на засідання сесій і виконкомів, роблячи це з єдиною метою: достукатися до сердець посадовців, аби ті почули народну думку, мотивовані й аргументовані докази непричетності юної землячки до політики, до тогочасного режиму. Це він послідовно доводить створеній спецкомісії, особисто її голові Наталії Михайлівні Добненко. І наголошує на необхідності перегляду даного принципового і дуже важливого питання», — йдеться в публікації.

В цій же публікації наводять коментар вищезгаданого Миколу Мотяша, який запевняє, що повернути декомунізовану вулицю пообіцяв міський голова.

«Є надія, що обіцянка місцевого голови переглянути цей крик душі сновчан не залишиться без результату, найближчим часом таки одну із міських вулиць назвуть вулицею Ніни Сагайдак», — зазначає Микола Мотяш.

Ми вирішили розібратися в цій ситуації глибше і попросили прокоментувати ситуацію Наталію Добненко – голову спец комісії, керівника відділу культури і туризму Сновської міської ради.

«Під час першої хвилі деколонізації вулиця Ніні Сагайдак була внесена до переліку вулиць, що підлягають перейменуванню. Із мотивацією, що Ніна Сагайдак – це як приклад, можливо, радянського наративу про піонерів-героїв. У нас було щорське підпілля і було чимало учасників антифашистського підпілля, вони розстріляні  у нас у лісі, у тому числі й Ніна Сагайдак. Але вулиць на честь інших підпільників окрім Ніні Сагайдак, не було, хіба одна вулиця у Гвоздиківці, ніскільки я пам’ятаю. Тож уже згадана мною комісія одноголосно винесла рішення про перейменування. До того ж, згідно процедури були обговорення, мені здається, навіть двічі. Потім після одного із засідань комісії, коли вже не було зауважень, обирали нову назву вулиці. Це все відбувалося десь упродовж чотирьох місяців. Із запропонованих назв жителі вулиці проголосували за назву Гостинна. Адже прерогатива була за людьми, які проживають на цій вулиці», — зазначає Наталія Добненко.

Виявляється ситуація із вуличними назвами у Сновську доволі непроста. Хоча і зацікавлених в поверненні радянської назви зовсім небагато.

«Потім група людей, коли 11, коли 17 чоловік, переважно людей похилого люди віку, почали протестувати, що юна, 16 річна, Ніна Сагайдак, не могла бути піонеркою. Але ж, ну, вибачте, це дійсно є. Якщо подивитись історію радянського часу, то вона дійсно – одна із тих відомих радянських піонерів героїв, як наприклад Вітя Коробко. Як Зоя Космодем’янська віднесена до комсомольців героїв, то вона – до піонерів-героїв. І це не ми відносили – це радянський наратив такий був. Тому й комісія пропонувала перейменувати такі вулиці. Є перелік членів підпільних організацій. Інші матеріали, хоч і дуже мало, але є в музеї у нашому. Спогади, звичайно, тих часів – з Радянського Союзу про підпілля, про все інше, але вони зберігаються. Коли підняли питання про повернення вулиці назви Нині Сагайдак, я особисто зверталась від імені відділу культури з цього приводу до інституту національної пам’яті. Але відповів вони не надали. Тож я вирішила, що я – дуже малий відділ. Потім підготувала листа, вже від імені міської ради від голови, було офіційно надіслано цей лист, але знову ж ми не отримали відповіді з роз’ясненням, чи підпадає саме ім’я Ніни Сагайдак під деколонізацію, декомунізацію. Я робила запит в музей імені Тарновського, оскільки він є обласним центром саме з питань національної пам’яті. Вони мені надали відповідь, що в них зберігаються спогади, зокрема мами. Тобто, те, що і в нас є. І фото зберігаються. Але вони не можуть дати відповідь на моє питання. В архів я зверталась, там сказали: немає у нас документів про її підпільну діяльність. Надали таку відписку, яка й є офіційною відповіддю, що немає таких матеріалів, якщо маєте бажання, то приїжджайте, працюйте з документами і шукайте це ім’я в документах, які є в обласному архіві. Потім виносилось декілька разів на сесію і на виконком це питання. Я вже не пам’ятаю, але сесія, мабуть, не підтримала, а виконком підтримав, щоб повернути вулиці ім’я Ніні Сагайдак. Але жителі вже вулиці Гостинної (колишня Ніні Сагайдак), коли почули про це, зібрали підписи з кожного двору, що вони проти перейменування. Їхню думку треба враховувати. Натомість приватний адвокат Мотяш, він вже пенсіонер, і активний рушій перейменування й повернення ім’я Нині Сагайдак, вмовив людей з двох дворів, пенсіонерів, відізвати підписи, що вони зробили. Але ж все одно переважна більшість вулиці проти, вона невелика там вулиця. Потім прийшли до компромісного рішення винести на обговорення з пропозиціями, яку вулицю перейменувати на Ніни Сагайдак. Але наші люди на сьогодні негативно сприймають будь-які перейменування. Але активності як такої з цього приводу не було. Але знову ж був місяць на обговорення, пропозиції. Ніяких пропозицій не було. Я в усній формі, я знаю, що є йдеться про маленьку вулицю, яка називається Калинова. Я навіть не знаю, як правильно це сказати, можна було б цю вулицю перейменувати, але ніхто такої пропозиції не надавав. Тому це питання, так би мовити, в повітрі», — розповідає Наталія Добненко.

Також вона зазначає, що з іменем Ніни Сагайдак все ж пов’язані певні радянські ідеологічні моменти.

«Багато піонерських організацій носили ім’я Ніни Сагайдак. Використовували це ім’я саме щодо нав’язування певної ідеології. То тоді виходить, що правильно перейменувала комісія. Ну не комісія, а процедура прийшла, люди всі були згодні. Але знову ж, не скажу, що всі, не маю права казати, що це все населення, але ті, хто долучався до обговорень, були за. І за перейменування на Гостинну виявили жителі вулиці. Жителі вулиці, можна сказати, зіграли тут основну роль», — резюмує Наталія Добненко.

Варто зауважити, що вулиці імені Сагайдак перейменували в багатьох населених пунктах. До прикладу, у Чернігові були перейменовані відповідні і вулиця і провулок. Спроб повернути назад ці назви ніде окрім Сновська не фіксуються.

«Хоч вулиця вже не носить її ім’я, інформація про цю людину залишається, зокрема в музейній експозиції, публічній площині. Я не втомлююся наголошувати, що з історією ми нічого не викреслюємо», — зауважив представник Українського інституту національної пам’яті в Чернігівській області Сергій Бутко.

Водночас, він наголошує на тому, що нинішнє непросте життя диктує нові пріоритети, такі як вшанування пам’яті героїв сучасної війни. І саме цьому питанню треба приділяти особливу увагу.

Ірина Осташко