Посмертні нагороди родинам із Чернігівщини, які втратили на війні своїх найдорожчих батьків, чоловіків, братів чи синів, вручили сьогодні, 2 липня, в Чернігівській ОВА.
Загалом передали 67 нагород родинам полеглих захисників.
Посмертну нагороду загиблого 19-річного сина Данила Намися з Городні, який без роздумів став на захист України, отримала Наталія Намись, його мама.
І хоч від загибелі Данила минуло майже два роки, біль втрати в материнському серці не вщухає, і стримувати сльози пані Наталії вдавалося погано.
Про свого синочка, який став до небесного воїнства, Наталія Намись розповіла, що він із дитинства міряв стати військовим. Мрія стала реальністю, але трагічною й болючою…
«На службі мріяв піти у відпустку, привезти дівчину Віку, познайомити її з родиною й одразу ж одружитися. А коли війна закінчиться, хотів побути за кордоном уже з дружиною.
Для мене він був найкращий у світі. Даня був добрий і сміливий хлопчик, мав багато друзів. З дитинства захоплювався спортом, особливо футболом і волейболом», – у коментарі для «ЧЕЛАЙН» розказала пані Наталія.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 19-річному Захиснику з Чернігівщини просять присвоїти звання «Героя України» посмертно
На військову службу Данило Намись пішов не з перших днів повномасштабного вторгнення. Бо 18 років йому виповнилося якраз у 2022 році. І спершу його не взяли служити.
«Сказав: «Мамо, я ходив, але мені відмовили». Знаю, що він хотів стати прикордонником. А потім військові підказали, що можна піти на службу за контрактом. Бо його можна підписувати вже з 18 років. І він підписав контракт і сказав мені про це тільки перед самим від’їздом», – сказала Наталія Намись.
Тож у квітні 2023 року у віці 18 років Данило підписав контракт і долучився до лав Збройних Сил України, а саме до механізованого батальйону 1-ї окремої танкової Сіверської бригади, військова частина А1815, на посаду старшого навідника протитанкового взводу.
«У серпні 2023-го йому виповнилося 19 і через місяць він загинув… Про службу нічого не розповідав, казав, що не можна. Говорив лише загальні фрази, що все добре. Принаймні, мені так казав. Можливо, сестрі і коханій дівчині більше чого розповідав. Фотографії сестричці висилав», – згадала Наталія Намись.
День вручення нагороди для матері виявився емоційним і зворушливим, але зрозуміло, що зі знаком мінус.
«Нагорода ж синочка мені не поверне… Просто важливо, що держава пам’ятає, люди згадують Данила», – зазначила Наталія Намись.
Разом із Наталією Намись до Чернігівської ОВА приїхала дівчина Данила Вікторія. Пам’ять про нього вона збереже на все життя.
«Даня був людиною слова, якщо він вирішив чи пообіцяв щось, то виконає. Це стосується і бажання служити. Завжди казав: «Якщо не я, то хто?». І відговорити неможливо. Його не лякала смерть. Щойно з’явилася можливість, він пішов захищати Україну.
І нині жодні нагороди чи папери Даню не замінять. Це була найсвітліша і наймужніша людина, яку я знала…», – сказала Вікторія.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
