Народившись у сім’ї священика за всіма ознаками мав би йти духовною стезею, адже і батько – священик, і Чернігівську духовну семінарію закінчив, і мав соціальний статус «потомственного почесного громадянина»… Проте доля розпорядилась по-іншому: після духовної семінарії було навчання з вокалу у Харкові, зустріч з видатним українським драматургом, письменником, театральним режисером та актором М. Кропивницьким, і все «закрутилось» по-іншому, — подальше життя його та родини було пов’язане з українським театром. Мова про Василя Овсійовича Колтановського із сценічним прізвищем Грицай, уродженця с. Куковичі (Менщина, нині Корюківський район), якого вважають одним із корифеїв українського театру.
Його творчий шлях почався у час чергових царських утисків на все українське. З 1883 р. на 10 років була заборона використання української мови будь-де, у т.ч. й у театрах. Ця заборона стосувалась Київського генерал-губернаторства – це практично майже вся правобережна Україна. Трупу Кропивницького, де працював Грицай, згодом очолив інший відомий театральний діяч і письменник М. Старицький. Згодом Старицький передав «естафету» керування трупою Грицаю, який її очолював майже п’ятнадцять років. Тут він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Олександрою Віриною. Їх дочка – Віра Вірина також стала відомою акторкою. Трупа Грицая виступала в багатьох містах і селах у т.ч. й Чернігівщини: у Борзні, Мені, Макошині, Сосниці, Конотопі та інших.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Приватний сектор Чернігова залишається без води
Влітку, між театральними сезонами Грицай і Вірина, їх дочка Віра та зять П. Юркевич
(теж актор та письменник) приїздили «на канікули» у рідне село Куковичі у своє родове обійстя — будинок батьків Грицая. До них на гостини приїздили й інші артисти. Тут було постійно галасливо: проводились репетиції, ставились п’єси, які демонструвались у навколишніх селах у пристосованих клунях, складських приміщеннях та ін. У хор, до виконання масових сцен, Василь Овсійович залучав місцеву сільську молодь. Деякі з них – найбільш талановиті гастролювали з трупою Грицая та мали навіть окремі ролі. За демократичні погляди та «позиціонування» Кобзаря Шевченка був під наглядом місцевої поліції та навіть у нього вдома у селі проводились обшуки.
Часті переїзди, проживання під час гастролей в аскетичних умовах, постійна нестача коштів – ці та інші фактори повпливали на стан здоров’я актора: Василь Овсійович Колтановський (Грицай) захворів на туберкульоз та помер у 1910 р. Його дружина та вірна соратниця — Олександра Вірина пережила його на півтора десятка років. Обоє поховані на сільському кладовищі в Куковичах, де в 1966 р. з ініціативи керівництва місцевої школи був поставлений обеліск.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Джерело: Чернігівщина туристична, Дмитро Калібаба «Один з корифеїв українського театру», wikipedia
