На Чернігівщині в унікальній музейній кімнаті про історію села є ікона доби Козаччини (Відео)
Людмила Лазоренко проводить екскурсію музейною кімнатою в Линовицькому ліцеї. Тут вона є керівником краєзнавчого гуртка, і разом зі своїми попередниками в цих кількох кімнатках їй вдалося вмістити історію села Линовиця від початку його заснування і дотепер.
«Перша згадка про Линовицю датується 1626 роком. І є дві версії назви: «лин ловиться» і від війта Линовицького. І от лини тут водилися дійсно. І війт Линовицький був першим поселенцем, який облаштувався біля річки Рудки. На той час воно входило до Полтавської губернії», — Людмила Лазоренко, керівник краєзнавчого гуртка.
У цій музейній кімнаті зібрано фотографії жителів села Линовиця, старовинні речі вжитку, починаючи від посуду, одягу й закінчуючи іконами. До речі, тут є й дерев’яна ікона доби Козаччини. А поряд із нею – портрет Тараса Шевченка, покритий вишитим рушником. Загалом у цьому шкільному музеї окрема кімната присвячена цій видатній для українців постаті, оскільки сам Тарас Шевченко часто бував у Линовиці, бо товаришував із відомим родом, який на той час тут проживав.
«Линовиця славиться Яковом де Бальменом. Саме йому присвятив Тарас Шевченко поему «Кавказ». І наш Яків де Бальмен переклав «Кобзар» Тараса Шевченка польською мовою та латинською транскрипцією. І саме він із материним братом зробив малюнки до «Кобзаря», — Людмила Лазоренко, керівник краєзнавчого гуртка.
Попри те, що Тарас Шевченко був спершу кріпаком, а Яків де Бальмен був графом, вони мали спільні думки.
«Саме де Бальмени познайомили Шевченка з декабристським рухом. І Яків із Тарасом Шевченком стали друзями, їм було по 30 років. У них був один і той самий світогляд. Мало хто знає, що в основу Кирило-Мефодіївського товариства ліг твір Якова де Бальмена «Подністрянка», — Людмила Лазоренко, керівник краєзнавчого гуртка.
У маєтку де Бальменів також був унікальний музей.
«Вони створили у себе в маєтку музей, в якому зберігалися особисті речі Наполеона Бонапарта. І після революції було знайдено його столик із золотими ніжками, яким бабуся двері курника підпирала, а в його шухлядки курочки яєчка несли, наші попередники знайшли цей столик, привели до ладу та передали в Чернігівський обласний музей», — Людмила Лазоренко, керівник краєзнавчого гуртка.
Також окрасою Линовиці був дерев’яний храм, збудований у 1735 році на честь апостола та євангеліста Луки. Його спорудження фінансували козацькі старшини Батуринського та Переяславського полків. Проте в 1927 році радянська влада його знищила. Пізніше, в 1980-х роках, приблизно на його місці звели лазню, однак від неї залишилися лише руїни.
«У нас вважається двічі храм: на Успіння Пресвятої Богородиці і на Луку. В цій дерев’яній церкві були мощі святого Луки, де вони ділися – загадка», — Людмила Лазоренко, керівник краєзнавчого гуртка.
Музей у ліцеї села Линовиця є своєрідним часописом життя – від першої згадки до сучасності, тому кожен відвідувач може побачити цю історію на власні очі та зрозуміти, чому важливо зберігати її для наступних поколінь.
Журналіст: Оксана Замятіна
Оператор: Ангеліна Лабута
