Перші згадки про чернігівську в’язницю можна знайти в документах часів Речі Посполитої від 1628 р.
Згодом поряд із нею Борис Грязний поставив «шибеницю».
У XVII-XVIII століттях в’язниця продовжувала існувати на Валу.
У 1760-х рр. вона знаходилася за 25 м на південний схід від Спаського собору. Згодом її вирішили перенести на інше місце. Тож новий дерев’яний «тюремний острог» збудували вже за міськими укріпленнями, під сучасною прокуратурою. Він мав подвійну огорожу з гостроколу, бараки та караульне приміщення перед воротами.
Наприкінці XVIII cт. цю в’язницю розібрали та продали на дрова. І вже на початку ХІХ ст. міським архітектором Карташевським було спроектовано нову каталажку. Новий Тюремний замок (це, до речі, офіційна назва) складався з 4 башт, мурованої стіни, цегляної тюрми та дерев’яних господарських споруд. Стоїть він і досі, щоправда, трохи перебудований.
Джерело: «Цікавий Чернігів»
