7 січня Смичинська школа приймала незвичайних гостей. Сюди після прийому громадян у сільській раді завітали помічник народного депутата Валерія Давиденка Юрій Музика, сільський голова Олександр Юрченко, заступник голови районної ради Григорій Примак.
Візит помічника Валерія Давиденка був випадковим – якраз напередодні вечором у Смичині підключили три підстанції вуличного освітлення, внаслідок чого засвітилось 28 нових ліхтарів.
— Проблема освітлення вулиць у темну пору доби довгий час для жителів Смичина і Дібрівного стояла дуже гостро, — пояснив Олександр Юрченко. – Працюючи над відновленням вуличного освітлення, ми підключили його у першу чергу там, де було простіше – потрібно було менше паперової тяганини і фінансових затрат. А останні вісім місяців ми з труднощами переборювали бюрократичні бар’єри, щоб підключити ще понад два кілометри вулиць. Хоч і фінансова частина була досить значимою для сільської ради – витрати склали понад 350 тисяч гривень—, але найскладніше було розібратись з паперовою тяганиною, отримати всі необхідні висновки, дозволи тощо. Отоді ми й звернулись до народного депутата Валерія Давиденка з проханням про сприяння у цій справі. І, якби не його допомога, хтозна, наскільки б «затягнулось» вирішення цього питання.
Директор школи Любов Нянченко організувала для гостей екскурсію шкільними приміщеннями. Завітали й у одногруповий дитячий дошкільний заклад при школі. Одразу озвучилась й проблема: школа базова, дітей тут багато. Гарний площадка довкола приміщення. А от ігрового майданчика нема жодного.
Вихованцям дитячого садочка на прогулянці доводиться обмежуватись грою з вихователями та м’ячем. Ані гойдалок, ні якогось більш-менш облаштованого для цього ігрового містечка. Справді, дивно. Зважаючи на те, що останнім часом і в місті, і в багатьох селах району були встановлені майданчики, Смичин чомусь виявився у цьому плані обділеним увагою.
У когось, може, викличе подив те, що Валерій Давиденко висловлює готовність допомагати й тим, від чийого голосу не залежало отримання ним депутатського мандату. Якось не звикли ми до такого. Але злиденні бюджети вже давно випрацювали у нас інстинкт – протягувати руку за допомогою, використовуючи для цього абсолютно всі шанси. Тож можна тільки привітати таку ініціативу і сказати: «Приїжджайте до нас ще!».
Джерело: Час Чернігівський
