Темп життя сучасної людини настільки швидкий і шалений, що часто у гонитві за матеріальними благами і кар’єрою геть забуваємо про духовність. Хоча цього робити не варто. Зазвичай це усвідомлюємо, коли стається біда.
Нинішня розмова з отцем Романом, настоятелем Катерининського храму, що в Чернігові, саме про це.
По що люди зараз приходять до церкви?
Є воцерковлені люди, які знають, для чого вони відвідують храм – зазвичай щонеділі й на кожне свято. Також багато людей зараз приходять через певне горе. Коли немає надії і навіть уже лікарі кажуть: «Тільки до церкви».
Тим часом є велика кількість людей, яким ставили невтішні діагнози, а вони вже отримують зцілення. Після отакого дива, яке відбувається в їхньому житті, вони стають регулярними парафіянами. Бо сучасне життя – це гонитва, шалений темп, це вік інформації. І людина в усьому цьому просто біжить, не задумуючись про те, що нетлінне й вічне, до чого людина повертається.
Хоч би які багатства, визнання, ще щось людина здобувала, все одно настає час, коли треба буде відійти з цього світу. У житті кожного настає певний момент, коли треба зупинитись, подумати про щось інше й вічне, про Царство Небесне. Бо є душа, яка безсмертна, яка піде до Бога чи в інше місце.
Коли про це вже треба думати?
Апостол Павло каже: «Думай про смерть і ніколи не согрішиш». Суть не в тому, щоб настрашити. А все має бути свідомо, що прийде час, але важливо, який багаж ми візьмемо з собою.
Олександр Македонський, коли помирав, сказав, щоб його поховали із долонями, повернутими догори. Мовляв, завоював світ, але нічого з собою не беру. Тож навіть діти мають розуміти, що на все приходить свій час.
Ірина Осташко
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.
