Агресія Росії та сепаратизм на сході країни змусили українців переглянути своє ставлення до майбутнього держави, її територіального устрою та участі в міждержавних об’єднаннях. Тож прагнемо до Європи – подалі від заклятого «старшого брата» і поближче до європейських стандартів життя, зокрема гідних зарплат і пенсій, безвізового режиму, якісних доріг, комфорту, чистоти на вулицях тощо.
Хтось запитає: «Що поганого в тому, що людина прагне краще жити?». Звісно, нічого. Ось тільки чомусь забуваємо, що ніхто з європейців не прийде і не створить нам отой комфорт в окремо взятому місті чи селі. І йдеться зараз не про глобальні реформи й боротьбу з корупцією, хоча без цього теж нікуди, а про те, що залежить від нас – простих жителів громад.
Чернігівці бачать, що місто змінюється – з’являються фонтани, ремонтують дороги, сквери, створюють музеї, фахівці працюють над озелененням і таке інше. Щоправда, доцільність змін у тому форматі, як вони відбуваються і для чого, – тема окремої, причому довгої розмови. Тож відкладемо її на потім. Нині варто звернути увагу на інше.
Повідомленнями, що на Чернігівщині вандали розтрощили лавочки, обписали зупинки, розбили скло, понівечили вказівники, влаштували погром, залишили після себе купу сміття або заподіяли іще якусь шкоду, нині нікого не здивуєш. На жаль, це вже життєва проза…
Зазвичай ці новини набирають чималу кількість переглядів, до того ж, містяни їх активно обговорюють як в інтернет-просторі, так і біля під’їздів. «Як так можна?!», «Руки їм повідривати б», «Куди тільки поліція дивиться?» гнівно кажуть і пишуть чернігівці.
Щоправда, водночас забуваємо, що всі ці дрібні капості навряд чи роблять агенти Кремля, про яких наразі чуємо мало не на кожному кроці. Ймовірніше за все, це справа рук представників молодого прогресивного покоління, народженого вже в незалежній Україні. Бо навряд чи бабусі й дідусі з ціпками підуть трощити лавочки чи зупинки громадського транспорту. Хоча грішки за людьми поважного віку теж водяться. Нещодавно місцеві медіаресурси транслювали відео, як чернігівські бабусі набирали в пакети ґрунт, підготовлений для посадки алеї сакур. Тож молодь має з кого брати приклад…
І ще один промовистий приклад. Щоранку виходячи з дому, бачу, як працівники ЖЕКу буквально вилизують територію довкола сміттєвих баків. Але до наступного ранку від чистоти вже немає й сліду. Довкола знову бруд і нечистоти. І не тому, що комунальники погано гребуть, метуть чи невчасно вивозять сміття. А тому, що наприклад, вчора в чоловіка, який під’їхав в іномарці, порвався пакет зі сміттям. Тож побутові відходи залишилися там, де впали. А скільки таких чоловіків і жінок (не агентів Кремля) приходять і приїжджають упродовж дня!
Тим часом ми захоплюємося європейцями, які навіть за собачками на вулиці прибирають.
Звісно, європейську спільноту, частиною якої так відчайдушно прагнемо стати, ніхто не ідеалізує. Недоліки є й там. Але все ж, погодьтеся, важко навіть уявити, як німкеня чи іспанка копає землю в центральному міському парку для свого квітника або як поляк вкрав лавочку у сквері та несе додому.
До речі, в соцмережах хтось нещодавно пожартував, що скоро символи Країни Вранішнього сонця – сакури, які посадили в нашому обласному центрі, квітнутимуть на дачах деяких чернігівських пенсіонерів. З одного боку, смішно, а з іншого, – як відомо, в кожному жарті є частка правди…
Тож, мабуть, не випадково європейці поки що не дуже прагнуть бачити нас у своїй сім’ї. Адже англійцям та італійцям навіть на думку не спаде покрасти туалетний папір і напівгнилі фрукти в готелі. Якщо вже розмова повернула в це русло, дозвольте ліричний відступ про готелі і папір.
Близький товариш нещодавно повернувся з Брюсселя. Розповідей про рівнесенькі дороги, усілякі крамниці, громадські вбиральні, всюдисущу чистоту, пиво з креветками і смачнючий шоколад слухати не переслухати. Але що особливо вразило – ванна і туалетна кімната в готелі. Так ось, туалетний папір, рушники й халати там кількох видів, із різними запахами. І чомусь постояльці те добро не крадуть. На фуршетах, які там влаштовували, ніхто, як у нас, не ховає дармові цукерки та іншу їжу в сумки чи кишені. А в громадські вбиральні, на відміну від наших, можна заходити без протигазу.
Географічно ми в Європі, і з цим сперечатися марно. А ось ментально і культурно, на жаль, ще не доросли. І, як бачимо, винні в тому, що йдемо в Європу через … не тільки політики.
