Усі ми катастрофічно не любимо правди. А в багатьох випадках банально не вміємо її бачити або ж свідомо ігноруємо. Це факт! У вашому домі є дзеркало? Є! Зазираєте туди по кілька разів на день? Зазираєте! Бачите власне віддзеркалення? Бачите! Та, на жаль, не бачите головного – віддзеркалення внутрішнього світу.
А уявіть: якби можна було замалювати помадою чи тональним кремом підлість, хитрість, єхидність і т.д. Та так замазати, щоб до самого вечора вся ця гидота не вилазила назовні і не завдавала навколишнім лиха. А ввечері змиваєте все і лягаєте спати щасливі через те, що нікому не завдали зла. Таку «косметику» в рамках соціальної програми в аптеках роздавати б. Але немає такої «косметики»…
Навпаки, останнім часом дуже популярні «парфуми», які затьмарюють розум, здавалося б, адекватним людям. Є кілька серій цієї туалетної (в цьому випадку – шикарне слово) води: «Влада», «З грязі – в князі», «Бірюзовий підлабузник», «Затьмарений грошима», «Алкогольна білочка», «Релігійний хамелеон» і т.д. Усі ці парфуми дійсно дуже популярні. І користуються попитом різні серії. Пшикаються люди – і йдуть шкодити навколишнім…
А вся справа в «ароматі» – п’янить, солодить і тьмарить розум. Вилив на себе, наприклад, грамів 50 «Влади №5» і все – стаєш самовпевненим і безсмертним. Брешеш іншим, крадеш, принижуєш, людей вважаєш за біосміття, на всіх дивишся зверхньо і плюєш в обличчя. Коротше кажучи, корчиш із себе втілення Будди-Вінника-Кіркорова-Ксени-Челентано. За час ейфорії встигаєш такого накоїти, що вже й екскаватором не розгребти. А коли сморід «парфумів» розвіюється (або ж флакон залишається пустим), то ти нарешті розумієш, хто ти насправді… Жалюгідний хробак, від якого всі відвернулися. Липка дегенеративна істота з повісті Кафки… Без довіри і без розуміння. З нормальних адекватних людей ми перетворюємося на психічнохворих.
Влада з людьми робить неймовірні речі… З’являється відчуття безкарності, особливості, зверхності. Звісно, серед управителів вдосталь і нормальних, але дедалі частіше каста «менеджерів» поповнюється людьми «не від світу сього».
Невже в цьому і полягає справжнє щастя? Невже основна суть влади – власне «самоствердження» і набивання кишень?
А все ж таки справжнє щастя в гармонії, в бажанні та можливості допомагати іншим. Щастя – це коли люди не відвертаються від тебе, зустрічаючи, а вітаються і щиро усміхаються! Щастя – це коли про тебе навіть не в твоїй присутності говорять позитивні речі! Щастя – це коли ти лягаєш спати і знаєш, що сьогодні зробив чимало добрих справ і хоча б комусь допоміг! Щастя – це отримувати задоволення від життя! Друзі, будьте щасливими і частіше затримуйте погляд на власному відображенні у «дзеркалі».
Павло Солодовник
