Уже тривалий час у подруги психологічна криза, принаймні, вона сама так каже. Усе через те, що від неї пішов чоловік, що російською означає «муж». Мовляв, були різні погляди на життя, причому навіть у дрібницях, потім сварки, кількамісячне мовчання та життя нарізно, і в результаті – складена валіза і «Прощавай!».
Казати, що подруга вже тривалий час болісно переживає розставання, нічого не сказати. Хтось зазначить, що кохання – зло. Із твердженням сперечатися важко, але переважно багато проблем виникає через самообман. Тобто бажання видавати бажане за дійсне.
Хтось колись вигадав, що жінка має бути при чоловікові, хоч і поганому, але своєму. Імовірно, десь у підкірці мозку ця істина відклалась у багатьох жінок. Тому вони готові терпіти все, що завгодно, аби любий не покинув. Та наразі трішки не про це, залишімо цей феномен психологам. Ми ж повертаємось до надуманості.
І перший камінь спотикань – жодного чоловіка, тобто «мужа», не було, бо стосунків ніхто не узаконював. Певна річ, живемо в прогресивний час і штамп у паспорті радше умовність й існує поняття громадянського шлюбу. Але з іншого боку – це неабиякий привід до маніпуляцій. Бо дослідження вказують на те, що левова частина чоловіків, які живуть у так званому громадянському шлюбі, вважають себе вільними. Натомість жінки вважають, що вони – одружені. Отака історія. Ймовірно, так було і в цьому випадку.
Щодо інших принад «сімейного життя», то не пам’ятаю розповідей хоча б про якісь подарунки, спільний відпочинок чи покупки в дім, до речі, її батьків, а не його. Усе списувалось на те, що чоловік отримує невелику зарплату, тож грошей ні на що не вистачає, тим паче на оренду житла окремо від батьків.
Можливо, союз тримався на суто чоловічих «цікавинках» партнера. Але, як бачимо, їх не вистачило. Тож чого наразі побиватися, хтозна?
Ще одна життєва історія. Інша знайома вдруге стане мамою, і це щастя. Та знову виникає «але». Навіть стрімке наближення дня пологів жодним чином не спонукає – в її випадку законного чоловіка – підвестися з належаного дивана, аби знайти роботу. І жартома чи не дуже навіть фрази проскакують, що, мовляв, не підеш у декрет – будеш і працювати, і дитину глядіти. Хіба ж воно важко з малюком?!
Третій приклад. У молодої і вродливої жінки шлюб із чоловіком-альфонсом протривав доволі недовго. Усе тому, що вона працювала на трьох роботах, аби родина мала гроші на різні потреби, а він лежав на дивані і чекав, коли з’явиться підходяща для нього робота. Мо, президентом мріяв бути. Так от, він не просто лежав, а ще й дорікав дружині, що, мовляв, сусідка Марія своєму чоловіку на вечерю щодня курочку приносить, а ти хоча б раз принесла. Нерви в молодої і вродливої здали дуже скоро…
Як ви вже зрозуміли, наразі йдеться не про меркантильність жінок, а про те, що кимось вигадане твердження, що для щастя жінці потрібен лише милий поруч, не зовсім відповідає дійсності. Потрібна ще спільна відповідальність за родину, однаково – зі штампом у паспорті чи без, взаємна повага і щире піклування одне про одного.
І як би добре було, аби на шляху кожної жінки траплялися чоловіки лише для щастя, а не для досвіду.
