Наскільки все в світі неоднозначне… Що довше живу, то більше і частіше в цьому впевнююся. Наприклад, сьогодні суспільство божеволіє від співочого блондина і його молодих вовчиць, а вже завтра – плює на його зображення і погрожує посадити на палю. А все через те, що популярний артист мав необережність публічно висловитися про Крим і, ймовірно, несвідомо образити рідних вбитого російськими окупантами українського солдата. Від любові до ненависті – один крок. Усе неоднозначне. Усі неоднозначні.
Або ще приклад. Колись ще у шкільні роки дивився на когось зі знайомих і думав: ого, оце майбутнє чувака чекає. Скільки знань влізло в його голову, скільки всього знає, запам’ятовує, дівчата бігають табунами, спортом займається і т.д. А його життя якось не так крутонуло – і дрібний кримінал, цироз печінки, кладовище… І навпаки – колись нічим не примітний хлопчина, у якого на навчання була алергія і який спорту боявся, як Янукович ладану, нещодавно став генеральним директором потужної міжнародної ІТ-компанії. Усе неоднозначне. Усі неоднозначні.
Ще цікавий приклад. Повірили люди в обіцянки про зарплати в 4000 доларів, здоровезні пенсії, зниження тарифів і швидке завершення війни. Повірили. І почали чекати. Зарплати не зросли навіть до 1000 доларів. Чекають далі. Логічно, що не може бути такого швидкого покращення. Ймовірно, тарифами взимку також «здивують». Та коли запахло відвертим злиттям українських територій, добровільним похороном українського Криму та поклонами Путіну, швиденько, але тихо-тихо почали здирати наклейки зеленого кольору з автомобілів, видаляти з соцмереж фотографії, підчищати коментарі. І тепер дедалі рідше цей електорат вступає в дискусії, немов чогось вичікуючи. Усе неоднозначне. Усі неоднозначні.
Пригадав ще цікавий приклад… А втім, не буду розповідати. Передумав. Усе неоднозначне. Усі неоднозначні.
Павло Солодовник
