#яЗможуВсюдиВстигати: експеримент напівпровалений

День 1.

Я переможець! Переможець, переможець… У мене все вийде! О 9:00 я буду на робооооті! Щоправда, коли одна Аліна розспівувала це подумки, інша Аліна переставляла вже втретє будильник ще на 10 хвилин попожжє. Я обрала собі тактику, яка на той момент мені здалася вдалою: я спробую не змінювати звичного розпорядку дня, а всі справи просто робитиму швидше. Головне – не заходити в соцмережі. Перша маленька перемога – в садочку. До своєї групи моя дитина зайшла другою, дочка нарешті отримала можливість не натягувати поспіхом чешки, аби наздогнати інших, що вже йшли на зарядку! А я хутко побігла додому збиратися на роботу. На все про все – 40 хвилин. Я була настільки сконцентрована, мої рухи точні, нічого зайвого… Оговталась у ванній, коли зрозуміла – чищу зуби не менше 5 хвилин, просто відлетіла думками! Чорт забирай, хвилини стікають просто у каналізацію! Але попереду було, як виявилося, найстрашніше – вранішній душ… Тепла, приємна водичка так заспокоює…Як боротися з цією містичною кімнатою, що зжирає мій дорогоцінний час, я поки що не придумала.

Їла стоячи, між ложками каші – сушила голову. Контрольний погляд на годинник – ааааааааа!!!! – я вже 7 хвилин, як мала вийти. Кидаю все, хапаю сумку і вперед! Дорогою на роботу(о 8:53) дзвонить колега – та, яку в соцмережах тепер не догукаєшся, – і підбадьорливо каже: «Я ж казала, ти не зможеш!» А в мене ще аж 7 ХВИЛИН! Треба просто рухатись трохи швидше. Останню 200-метрівку долала вже бігом. Уявляю, який це вигляд мало зі сторони.

І я таки встигла, і нічого, що не нафарбована, зі скуйовдженим волоссям і спітніла від бігу, ГОЛОВНЕ – Я ВСТИГЛА! І від цього така ейфорія, сміх до сліз і заряд бадьорості на весь день.

Ну, а далі, на чергову зйомку до Обласної державної адміністрації змусила оператора прийти на 10 хвилин раніше, мені ж не можна запізнюватись.

Утім, на цьому ейфорія першого дня закінчується. Я затрималась на роботі, через що не встигла на своє спортивне тренування. Настрій під кінець дня аж зовсім не такий ажурний, як на початку, коли я була під дією власних ендорфінів. Але ж програний бій – це ще не програна війна. На годиннику 00:46 і я щойно сіла все це вам розказати. Але планую зранку змінити тактику та якимось дивом прокинутись на півгодини раніше.

Я продовжую.

Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Instagram та Facebook.