Черниш – невеличке село в Чернігівському районі. До війни спокійне і привітне, сьогодні воно налякане. Приблизно два місяці село було під окупацією і за цей час встигло добряче наковтатися страху.
«Прийшли вони до нас першого дня, 24 лютого, й одразу стали на початку села. Побачили сільську раду, тут разом товариство. Приміщення з двох поверхів. І вони тут позривали у нас всі замки та заселилися. У нас тут опалювалася сільська рада гасом, тож їм тут було добре спати і жили в теплі, добрі»,- Пані Ніна – місцева жителька.
Обравши собі прихисток, російські окупанти почали ходити по селу та відбирати в місцевих жителів телефони і сім-картки. Перевіряли журнал викликів і дізнавалися, кому телефонували люди, з якою метою. Забороняли виходити з домівок. Утім, погрожували лише на словах. На щастя, нікого з місцевих не мордували.
«До людей, ну, як вони ставилися? Щоб когось сильно побили чи ще щось, такого в нас не було, але люди були налякані, сиділи по хатах, по погребах. Бо вони метрів за сто розмістили свої танки, свою техніку та стріляли по Чернігову»,- Пані Ніна – місцева жителька.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни знову обстріляли прикордоння Чернігівщини
Після відходу російської армії місцевим жителям знадобилося ще чимало сил і часу, аби прибрати залишки «руского міра» в сільраді та по всьому селу. Розгрібали сміття всім селом. Так само разом раділи тому, що всі живі.
«А після себе таке залишили, що я не знаю, чи можуть після себе таке залишити люди чи нелюди. Ну, мені здається, що свині після себе такого не залишають. Свиня ніколи не сходить у корито справити свою потребу. А тут було і корито, і як крали баранів, то смажили тут. І кров була розлита з цих баранів, шкури валялися і вони на тому самому місці їли, ходили в туалет і на тому ж місці спали»,- Пані Ніна – місцева жителька.
Деякі місцеві знаходили в собі сили говорити з окупантами, запитували в них, чому вони прийшли, намагалися пояснити, що тут їх ніхто не чекає.
«Ці люди, які спілкувалися, вони пояснювали, що ми не бандерівці, що чого ви прийшли, що нам тут добре. Вони самі ходили по хатах, телефони в усіх забирали. В кого сімки позабирали. Люди їм усі казали: чого ви до нас потрапили, що вам від нас потрібно? А вони заздрили нам, що всі багато живуть, що у всіх вода в хаті, газ у хаті. Для них це все було дико, і вони прямо заявляли: «Як ви багато живете»,- Пані Ніна – місцева жителька.
Зараз Черниш намагається повернутися до свого спокійного та розміреного ритму. Потроху повертається рух на вулички й усмішки – на обличчя людей. Рана російської окупації ще довго загоюватиметься в душах людей. Та зараз вони лікують себе роботою.
«Ну, звісно, повертається, люди всі працюють у нас»,- Пані Ніна – місцева жителька.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Журналіст Таліна Тарасенко
Оператор Сергій Бутько
