Традиційно напередодні Різдва в садибі-музеї Михайла Коцюбинського створюють дідухів. Цю традицію тут започатковано ще в 2022 році, хоча сама «Майстерня гарного настрою» діє на базі музею з 2013 року.
«Ми вирішили, що започаткуємо таку традицію і щороку напередодні Різдва робитимемо дідуха та даруватимемо його в Катерининський собор. Цього року ми проводили низку майстеркласів для наших містян, хто захотів виготовити дідуха для своєї оселі, для своєї родини.»,- Наталія Коцюбинська, заступниця директора з наукової роботи Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського
Із давніх-давен дідух для українців мав сакральне значення, оскільки сама традиція ставити на Різдво на покутті сніп, який, власне, і є дідухом, – це питомо українська традиція.
«Його можна назвати і «деревом життя» своєрідним, і виробом, де єднається декілька поколінь. Адже «дідух» – це скорочено від «дім духа». Ми знаємо, що на Різдво, за віруваннями наших пращурів, ті душі померлих родичів приходять на Святу Вечерю. І вважалося, що цей дідух, якого заносили до хати у Святвечір і ставили під образами, якраз і був тим місцем, де душі спочилих предків святкували разом із родиною, були разом із родиною.»,- Наталія Коцюбинська, заступниця директора з наукової роботи Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського
Дідуха виготовляють із жита, пшениці чи ячменю. Він є символом вічного життя.
«Коли починалися жнива, зрізали найкращі стебла. І цей сніп зберігали до самого Різдва. Коли вже свята закінчувалися, то вимолочували частиночку зерна з цього дідуха та сіяли на весні на полі на новий урожай. Це символ безперервності життя, того кола життя, коли старе відходить, а нове народжується.»,- Наталія Коцюбинська, заступниця директора з наукової роботи Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Новорічна рукавичка»: Кубок у Чернігові на честь загиблих Героїв об’єднає кікбоксерів
Самого дідуха після різдвяних і новорічних свят спалювали.
«Вважалося, що за свята він назбирав усякого негативу. Тоді його треба було після Водохреща, в деяких регіонах – після Масниці, спалити, щоб він не зберігав у собі цієї енергетики.»,- Наталія Коцюбинська, заступниця директора з наукової роботи Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського
На відміну від дідуха, інший різдвяний символ українці зберігали протягом року. Це різдвяний павук, якого здебільшого виготовляли з житньої соломи.
«Вважалося, якщо хтось із поганими думками зайшов, наприклад до хати, то все це нанизувалося на павука й не поширювалося далі. Вважалося щасливою прикметою, якщо людина заходила в хату й торкалася павука.»,- Наталія Коцюбинська, заступниця директора з наукової роботи Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського
Коріння цих різдвяних традицій сягає дохристиянських часів, проте ще й зараз у селах Чернігівщини ці давні вірування передають із покоління в покоління.
«Ми не повинні забувати, хто ми і якого ми коріння, які наші предки та в що вони вірили. Ялинка – це добре ставити на Різдво, але треба пам’ятати, що вона з’явилась значно пізніше за дідуха.»,- Наталія Коцюбинська, заступниця директора з наукової роботи Чернігівського літературно-меморіального музею-заповідника Михайла Коцюбинського
Журналіст: Оксана Замятіна
Оператор: Сергій Бутько
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
